Дзвінок з фронту

Дзвінок з фронту

Було половина на десяту вечора, коли пролунав цей дзвінок. Телефонував Євген Бойко з Курилівки, що зараз захищає нашу землю під Волновахою.

–Допоможіть. У січні призвали. Як видали форму і іншу амуніцію, так нічого більше і не давали. Те розповзлося, як приміром, чоботи, а багато чого і взагалі немає. Попрати форму, так немає у що переодягтися. Щось би купив за ті кошти, що нараховують на карточку, так немає де отримати. Так і живемо.

–                       А телефон мій звідки взяли?

–                       Добрі люди дали.

От і закінчився наш, як ми говоримо, передих, який ми, група волонтерів, вирішили взяти хоч на кілька тижнів. Дуже вже складно стало останнім часом організовувати допомогу нашим хлопцям, що воюють  на сході країни. З продуктами простіше, усі погоджуються допомогти. А от де взяти кошти на закупівлю тих же берців, форми, розгрузок, дощовиків, кровоспинних засобів, перев’язувальних пакетів та багато чого іншого, чого так не вистачає там і якими солдатів вже нарешті має забезпечувати держава? У березні підтримку знайшли у фермерів Канівщини Василя Тертичного, Василя Куделі, Сергія  Бойка, підприємців Олени Воюцької, братів Лаврентьєвих, канівських ударівців та інших небайдужих людей. Вони перерахували кошти на рахунки фабрик-виробників чи постачальників даної продукції. А далі, як говорять, справа техніки, «Нової пошти» і нас, волонтерів, щоб усе отримане дійшло за призначенням.

Тож дощові костюми, берци, спальники, камуфляжні форми, придбані ними,  захищають від дощу чи холоду наших АТОвців Андрія Тверезого, Миколу Порожнього, Богдана Гарячого, Костянтина Мороза, Романа Богданова, Олександра Лисогора, Олександра Кожуха, Андрія Мороза, Олега Кучера, Василя Козака, Олега Рябокляча, Сергія Харченка, Романа Бобровського, Любченка, Онищенка та багатьох хлопців із Канівщини, які, іноді ціною власного життя та здоров’я, прикривають ворота нашої держави на Сході, а ще хлопців, що чергують на КП при в’їзді в Канів.

Чергову великодню посилку на фронт, що минулого вівторка поїхала до Євгена Бойка та його бойових побратимів під Волноваху, готували, як говорять, усім миром. Володимир Курінний із «Смачненьких продуктів» приніс цукерки та печиво, Лідія Пустова з Грищенець – форму, футболки, тушонки, мама атовця Сергія Голдиша з Пекарів – сало, працівники кафе «Сніжинка» – печиво, чай та каву, фермери Канівщини –  берці, Борис Іщенко із Межиріча – розгрузку і так далі. Список вийшов досить довгим. От і зібрався величезний мішок великодніх подарунків.

У ці передсвяткові дні мені хочеться побажати усім: миру та спокою. А ще, щоб якнайшвидше отак, увечері, задзвенів мобільний і з протилежної сторони, з того ж таки Дебальцевого чи Волновахи, долинуло: «Все позаду, війна закінчилася. Земля України вільна. Настав мир».

                                                   Катерина ЧЕРНЯК. м. Канів.