Канів згадав Кобзаря і… налякав Севастополь "Заповітом"

Шевченківські дні у Каневі вклалися в один день – 22 травня. Саме цього числа 149 років тому в Успенському соборі відспівували і проводжали в останню путь Тараса Шевченка.

Традиційна у цей день піша хода розпочалася від Успенського собору. Біля пам’ятника святому Макарію Канівському гостей, серед яких були голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб, голова обласної ради Володимир Гресь, міністри, народні депутати, зустрічали митрополит Черкаський і Канівський Софроній та настоятель Свято-Успенського собору отець Георгій Поштовий. Чи не вперше на річницю перепоховання Кобзаря не приїхали перші особи держави.

У велелюдному людському потоці, що рушив на Тарасову гору, були й гості міста з інших держав: делегації з німецького міста-побратима Фірзена і білоруського Кобрина. Вирізнялися з-поміж гостей моряки на чолі з Олегом Харламовим – заступником командира Ізмаїльського загону морської охорони Державної прикордонної служби України, до складу якого входить корабель "Канів".

Колона людей розтягнулася на кілька кілометрів. Партійних прапорів, як у минулі роки, не було. По дорозі помітні були відремонтовані паркани, нові автобусні зупинки, побілені бордюри, покошена трава.

Цього дня, крім інших заходів, на Тарасовій горі відбулося нагородження переможців Усеукраїнського конкурсу учнівської творчості "Об’єднаймося ж, брати мої".

Через якийсь час на Чернечу гору прийшли представники опозиційних сил з прапорами "Свободи" і Конгресу українських націоналістів. На місці, де у ніч проти 22 січня 1978 року вчинив самоспалення Олекса Гірник, відбувся мітинг за участю народних депутатів Івана Зайця, Степана Хмари, Володимира Цибулька. Син Олекси Гірника Євген вручив канівцю Олександру Гнучому диплом лауреата патріотичної премії імені Олекси Гірника. Колишній міліціонер одним із перших прибув на місце самоспалення вчителя з Калуша і зумів заховати та зберегти 6 листівок Олекси Гірника, котрі той напередодні розкидав на Тарасовій горі.

23 травня Тараса Шевченка згадували по всій Україні. В Севастополі на майдані перед пам’ятником Шевченкові пройшла акція "Чому не йде апостол правди й науки?" Активісти руху "Простір свободи" з Донецька, Києва, Одеси, Тернополя, Нової Каховки і Херсона разом із представниками севастопольських "Просвіти", Спілки офіцерів України та місцевих молодіжних організацій прочитали шевченківський "Заповіт" на 12 мовах світу. Біля підніжжя севастопольського пам’ятника Кобзареві вони встановили світильники з вогнем, привезеним від могили Шевченка в Каневі…

Чомусь дуже нашорошено поставилося до мирної акції українців в Україні севастопольське інтернет-видання ForPost (www.sevastopol.su). У матеріалі під назвою "Свидомая" молодежь привезла к памятнику Шевченко в Севастополе огонь из Канева…" автор нажахано пише: "С особым вдохновением почему-то звучали достаточно немиролюбивые строчки "Заповита" Шевченко: "Как понесет из Украины в синее море кровь вражью…" Звідки такий страх перед півторастарічної давнини словами Українця номер один – невідомо. Про тих же самих учасників акції, яка продовжилася вже у Сімферополі, жодне місцеве видання не відгукнулося погано і прихованих погроз у віршах Кобзаря не шукало. До речі, варто згадати Донецьк, де нещодавно на конкурсі читців віршів Шевченка переміг… африканець, студент Донецького національного технічного університету – нігерієць Осикойя Айо. Чудовою українською мовою він цитував поезії Тараса і не боявся їхнього змісту. Можливо, саме тому, що добре розуміє мову країни, в якій живе…

http://www.pres-centr.ck.ua/region/kanivskiy/14792/