Канівська ГАЕС. Питання без відповідей

Пройшло біля 35 років як було написано першого листа в Держплан СРСР про необхідність будівництва на Канівщині гідроакумулюючої електростанції. Таких листів з аргументованим змістом, прив`язаним до енергосистеми «Мир», розвитку економіки України та області, Генплану міста Канева, багатотисячного трудового колективу «Дніпробуд» було написано чимало.

І місто чекало початку цієї будови, за яким йшов другий  значний після вводу в експлуатацію ГЕС та заводу «Магніт» його розвиток з розширенням населення до 50 тисяч. Сам проект вражав масштабами. Друга за величиною потужності в світі будова мала кошторис близько 900 мілліонів карбованців, 300 з них йшло на  соціально-культурний розвиток міста, району, області. Термін будівництва складав для 3,5 тисячного будівельного колективу 10 років.

Але вже тоді з`явилися перші сумніви в глибокому аналізі проекту, тільки позитивних  його наслідків. С.Поташник, натхненник, організатор та головний конструктор станції тоді так і не відповів щиро на окремі питання працівників апарату міськкому партії. Адже ще свіжі були спогади про штучний землетрус на Братській ГЕС, коли просіла чаша водоймища під власною вагою, аварія на Чорнобильській АЕС.

Пройшло багато часу. Захлинулося в скруті економіки нової держави розпочате будівництво станції. Люди почали мислити, аналізувати та моделювати можливі ситуації наслідків введення будови. Це дало свої результати. Було суттєво перероблено проект, зокрема потужності станції зменшено майже в 4 рази, з врахуванням археологічно-історичних досліджень перенесено місце розташування ГАЕС. Про новий проект станції та її ефект на енергетичну ситуацію в Україні детально розповів в пресі нинішній генеральний директор «Укргідроенерго»  І.Сирота. Більш краще не скажеш... як творець, який захищає своє дітище. Але для мене як і колись у 80-ті роки багато чого не прояснилося. Населення міста та окремих сіл поділилися на тих, що за будівництво і тих, що проти. Форуми, які з цього приводу проводять то енергетики, то екологи спільно з істориками, остаточно заплутують ситуацію можливої інвестиції в понад 1мілліард долларів. Влада, яка б мала бути головним зацікавленим організатором розгляду даного проекту, мовчить. Хоча ні. Вона говорить приблизно так: - Ми за будівництво, але буде так як народ скаже на референдумі (народ в їхньому розумінні чомусь в кращому випадку мешканці села Пшеничники, в гіршому - Канева).

А народ у нас... на все дасть відповіді. Ну приблизно так. Підходить до гурту на базарі фермер з Пшеничників і питає: - Люди добрі, оце надумав корів заводити. А якої породи, голдшинської чи української степової, не знаю. І де стійло стаду ставить, на горбочку, чи в пониззі? Проголосуйте.

Дивно, але хіба не це відбувається зараз з проектом будівництва ГАЕС. Думаю, що в Каневі на сьогодні і 2-х людей не набереться, які б достатньо вичерпно дали відповіді на всі поставлені питання. Зокрема, яка потреба нині в ГАЕС для  атомних електростанцій України? А може ліпше зробити добовий перерозподіл виробничих потужностей постачальників і споживачів електрики? Хоча б за рахунок введення в нічні часи заводів-автоматів по виробництву тих же снарядів чи патронів для армії. На скільки економічно обгрунтовано її нинішнє будівництво? Які державні висновки відносно її будівництва? Чи проведено досконалу геологічну розвідку місця розташування об`єкта? Чи враховано в проекті розподіл скидних вод з басейну станції з водами водосховища Канівської ГЕС?  Тобто, що показують розрахунки вихрових потоків, чи дійдуть скидні води станції до ям-відстійників радіонуклідів ? Які запобіжні механізми передбачено побудувати під(навколо) чаші станції по неуможливленню її просідання  чи прориву вод? Чи заплановані кошти на рекультивацію підтоплених земель (висиханням криниць тут і не пахне)? Як цей об`єкт впишеться в мальовничу природу з мінімальними її втратами?

І нарешті, як цей проект ув`язується з Генеральним планом розвитку міста та навколишніх сіл? Чи передбачає кошторис будови розвиток не тільки інфраструктури, потрібної в першу чергу для самої станції, а й виділення коштів на соціально-культурні та житлові потреби будівельників? Може скажете, що маленькому містечку це все вирішувати? А може згадаєте про смішні 300 мільйонів гривень, яких ледве вистачить на дороги навколо станції?

А тепер запитання до місцевої влади. Чи готове місто в особі міськвиконкому втілити слідом за проектом ГАЕС проект технопарку, який    би вібрав до себе звільнювальних і перекваліфікованих будівельників станції? - на згад того, як було переведено значну частину будівельників Канівської ГЕС на завод «Магніт». Адже саме ця частина робітників буде нашими молодими канівчанами і утворить сім`ї. І не хотілося б їх втрачати, створюючи умови вигнання.

Канівська ГАЕС - це дійсно великий інвестиційний проект у розвиток не тільки даного регіону, а й України. Але чи доречний він в часі? Чи безпечний він для місцевого населення та й всього Подніпров`я? Тут потрібно вирішувати Кабінету міністрів опираючись на висновки Національної комісії з питань енергетики, Міжнародної експертної комісії та широкої громадської думки.

Газета «Віка» №32, серпень 2015

В.Кузнєцов