Черкаський політичний “вінегрет”: УКРОП, “Свобода” та “Народний Контроль”

Давня легенда гласить, що одного разу в старого і мудрого політика хтось запитав, коли ж варто розпочинати підготовку до нових виборів. Відразу після закінчення старих, – відповів мудрець. Так, місцеві вибори відбудуться 25 жовтня цього року. Хоч офіційно виборчий процес стартує за 50 днів до виборів, головні політсили розпочали роботу з виборцями задовго до цього.

Джерело: infomist.ck.ua 
© infomist.ck.ua

“ІнфоМІСТ” продовжує серію публікацій, присвячених передвиборчій підготовці різних політичних партій. Героями нашої передостанньої статті стануть відразу 3 політичні сили: «Всеукраїнське “Об’єднання Свобода”», яке не минулих виборах не подолало відсотковий бар’єр, та партії УКРОП і “Народний Контроль”, які участі в парламентських перегонах не брали.

Політична партія «Всеукраїнське “Об’єднання Свобода”»  зареєстрована у 1995 році. До 2004 року мала назву Соціал-Національна партія України, з лютого 2004 року політичну силу очолює Олег Тягнибок. За час свого існування партія неодноразово втрапляла в скандальні історії, в першу чергу через доволі жорсткі і неоднозначні висловлювання деяких свободівців, зокрема Ірини Фаріон та Олега Тягнибока. “Скандалили” й інші партійці. Так, наприклад, Ігор Мірошніченко свого часу намагався побити директора Першого національного. “Свободівців” неоднократно звинувачували в антисемітизмі та ксенофобії.

За результатами парламентських “перегонів” восени 2014 року “свободівці” не змогли подолати відсотковий бар’єр (набрали 4,71%) і за списками у Верховну Раду не потрапили. Натомість по мажоритарних округах “Свобода” взяла 6 мандатів. 7-представником “Свободи” у Верховній Раді був Сергій Рудик, що переміг на 198 окрузі, з центром у Смілі, як самовисуванець. Проте в березні Рудик, схоже, побив горшки із партією: він написав заяву про вихід із її лав і зупинив своє членство в парламентській групі. Обласний осередок ВО “Свобода”  зареєстрований у грудні 2006 року. Зараз його очолює депутат Черкаської міської ради Андрій Куча. При обласному осередку партії діє молодіжне крило – ВГО “Сокіл”. Наразі до його лав входять близько 60 осіб. У Черкаській міськраді фракцію “Свободи” формують 3 депутати. Із початку серпня цього року її очолює Ярослав Нищик.

Анатолій Чупилка У обласній раді “Свобода” була представлена двома депутатами. Проте в січні цього року один з них, Анатолій Чупилка, героїчно загинув в боях у районі донецького аеропорту. Чупилка перебував на фронті з осені 2014 року. Спочатку служив добровольцем, а потім бійцем 90-ого окремого аеромобільного батальйону. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеню. У міжвиборчий період черкаські “свободівці” традиційно рухалися в напрямку, заданому ідеологією партії: боролися із комунізмом, пітримували військових та протистояли нахабним іноземцям. В плані послідовності, звичайно, партію варто відзначити, на модну і слизьку стежку популізму “свободівці” традиційно не ставали. У липні депутати Черкаської міської ради проголосували за проект рішення авторства депутатів фракції ВО “Свобода” про демонтаж символів комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Також черкаські “свободівці” активно підтримували ідею повернення вулицям міста історичних назв. Заради встановлення історичної справедливості “свободівці”, як виявилось, навіть готові вступити в “бій” з рештками комуністичного режиму.

Про перспективи “Свободи” на місцевих виборах, про вплив на рейтинг партії горезвісних подій під Радою та про декомнузацію як “інвестицію у майбутні покоління”, – кореспондент видання “Інфоміст” спілкувався із очільником фракції “Свободи” у міськраді Ярославом Нищиком. – Зараз серед населення побутує така думка: замість того, що перейменовувати вулиці і знімати радянську символіку, треба ремонтувати дороги. Щоб Ви сказали таким людям? – Щось пояснювати таким людям я вже втомився. Наприклад, кошти на перейменування вулиць непотрібні. З тарифів, які сплачуюють черкащани – 0,02 % гривні йде на заміну табличок. Тобто абсолютно неважливо, як та вулиця називається. Сума йде на заміну табличок на першому та останньому будинку кварталу. Щодо декомунізації, то закон необхідно виконувати. Зрозуміло, що на демонтаж потрібні кошти. Але я скажу, що порівняно з тими сумами, які, наприклад,  переплачують на тендерах, це не такі і великі кошти. Тут треба звертати увагу на інше – це інвестиція у виховання майбутніх поколінь. Те, що людей оточує, формує їхній світогляд.

 – Політологи говорять, що за останній час “Свобода” втратила довіру виборців. Як думаєте Ви? На що партія розраховує на місцевих виборах? – За даними, які я маю, на момент старту виборів “Свободу” готові підтримувати 7%. Таких відсоткових даних “Свобода” ще ні разу не мала на момент старту передвиборчої кампанії. Тому  я б не казав, що рейтинг втрачається. Зараз є певне середовище політично радикально налаштованих людей. Поступово спостерігається тенденція, згідно з якою кількість таких людей збільшується. Колись серед таких партій була лише “Свобода”, а зараз чимало партій ідуть під націоналістичними гаслами. Наприклад, “Народний фронт”, який ще в 2013 році забороняв членам своєї партії говорити “Слава Україні”. Вже у 2014 році вони пішли на вибори під гаслами “Слава Україні”.  – Чи вплине те, що 31 серпня було під стінами Парламенту, на рейтинг партії? – Безперечно, вплине. Більше 90% виборців голосують так, як їм каже телевізор. Я там був (біля Парламенту – ред.) і все бачив, тобто мені є з чим порівнювати. У ЗМІ подано дуже багато неправдивої інформації. Звичайно, буде відтік виборців, але ті, хто аналізує інформацію, яка надходить у ЗМІ, залишаться з нами.  – “Свободівців” часто називають “провокаторами” і “агентами Кремля”. Як ви ставитесь до таких звинувачень? – Варто просто глянути на результати голосування. П’ята колона у нашій країні – це “Опозиційний блок”. Вони голосують разом із “Блоком Петра Порошенка” і “народним Фронтом”. То хто рука Кремля? Свободівське тріо з міської ради УКРОП: нікого не залишимо голодними “Українське об’єднання патріотів” (спочатку фігурувало визначення – “Український опір”) з’явилося на політичному небосхилі зовсім недавно: 15 червня цього року мін’юст видав свідоцтво про реєстрацію нової політичної сили. Головою політради партії відпочатку значився Андрій Пильченко. Зазначимо, що у єдиному державному реєстрі громадських формувать УКРОП розташувався під 250-м номером, під яким раніше значився “Патріотичний альянс”. Як уже зрозуміло з назви самого проекту, певна група осіб вирішила зіграти в політичну гру, використавши сучасний тренд війни. Кістяк партії сформували політики, наближені до олігарха Ігоря Коломойського. Новоспечений голова політради партії, екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА Геннадій Корбан (у липні замінив Пильченка – ред.), не соромився гучних слів: “Запам’ятайте цей день. Він може стати переломним для України і для всіх тих, кому небайдужа доля нашої країни”, – написав Корбан у соцмережі “Фейсбук“. Як виявилось, “переломний день” подарував українському суспільстві щедре джерело гучних скандалів, що стали головним атрибутом “укропівців” від самого початку їхнього існування. Перший конфлікт виник уже навколо емблеми партії. Художник Андрій Єрмоленко заявив, що лого він розробляв для українських військових, а політики його нахабно поцупили. Тим не менш, цей невеличкий скандал вдалося дуже швидко улагодити… Після цієї історії ексцентричний український журналіст Майкл Щур (Роман Вінтонів – ред.) запропонував розшифровувати назву партії як “УКРадено – ОПлачено”.

продовження та фото за посиланням http://infomist.ck.ua/cherkaskyj-politychnyj-vinegret-ukrop-svoboda-ta-narodnyj-kontrol/