Чернеча Гора, реконструкція, Канів

Реконструкція музею Шевченко на Тарасовій горі в Каневі.

"Хоч би малесеньку хатину
Він мріяв мати над Дніпром,

Щоб у вечірнюю годину
Животворить своїм пером
Народну душу,

Закликати
Громадою обух сталить.

Та не діждавсь він тої хати,
Священний прах його лежить"

Максим Рильский

Дорогі Канівці!

Ви звичайно хотіли б знати, що відбувається на Тарасовій горі. Звичайно, йде підготовка до ювілею. Ви чуєте, як гудуть тут машини, кладуть зараз плитку, виструбовують для закінчення обкладення. Музей має бути відчиненим 23 серпня. За повелінням президента України, саме на передодні Дня Незалежності України.

Здається, що ця подія, якої ми чекали ось уже сім років повинна була б нас страшенно порадувати, і Вас - канівців. Багато впоряджувальних робіт відбулося біля могили Шевченка. Але розказувати про все за цей короткий час я вам не зможу. Але хочу поділитися з вами, як з людьми, яким найближче болить усе те, що відбувається на Тарасовій горі, про те, що трапилося з музеєм Тараса Григоровича Шевченка. Це велика скорбота не тільки для мене, як багатолітнього хранителя Шевченкової могили, а це скорбота і всіх шанувальників Тараса Шевченка. Справа в тому, що в останні два роки почалася підготовка і в міністерстві культури, і в інших таких інституціях пам?ятко-охоронних, представниками "ІКОМОСу", нажаль, науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини міністерства культури і туризму Україіни, про що ми не знали. Але 28го травня науково-методична рада міністерства культури, про яку я вам тільки що сказала, прийняла рішення, в якому не написала, що метою цього рішення є зруйнування національного образу музею. А вони просто прийняли рішення затвердити проект експозиції не музею Шевченка, не багатолітніх хранителів Шевченкової могили, які тут багато років працюють, а проект єдиного музеєзнавця, як вона сказала: "На Україні", досить відома людина, архітектор і професор академії мистецтв, Лариси Скорик. Вірніше, ТАМ "Лариса Скорик" - це її майстерня. "ТАМ" ми не знаємо, а ми знаємо, бачимо тут одного представника - Ларису Скорик. І те, що плекалося нашим народом десятиліттями, те було ще створено Кричевским в страшних 30х рр - національне оформлення муз-ею як хати, палацу, національної світлиці Тарасу Шевченку, було зруйноване протягом місяця. А творити треба дуже довго! Це каторжна, це величезна праця! А зруйнувати можна так як хрест на могилі - за кілька хвилин. А ось цю прекрасну споруду було зруйновано, її образ, який склався в народу протягом віків - тому що це до революції створили цю Тарасову світлицю. А вже коли була радянська влада, то вирішили створити Тарасу Шевченку - цілий дім!

"Щоб перед іменем твоїм
Чоло схилити святобливо,
Щоб діл твоїх незгасне диво
Явити світові всьому."

Максим Рильский

Ви побачите, НЕ побачите, канівці, в музеї чудового вітражу, створеного Кричевським, ви не побачите бар?єрів дерев?яних із його візерунками, ви не побачите настельних розписів у музеї... І навіть, не побачите у вестибюлі тієї стелі, до якої стільки зусиль доклав Василь Кричевський, якого називають митці геніальним, і ректор академії мистецтв Чебикін. А викладач цієї академії говорить нам, що Василь Кричевський був, не був ні архітектором, ні митцем. А він же заснував цю академію мистецтв. І зараз будується експозиція. Я не буду більше вам нічого говорити - прийдете самі у музей, зробите свою оцінку. Але вже народ України, ще поки не відкриті двері в музею, по інтернету, у пресі, говорить про те, що те що робиться зараз в музеї є злочином перед пам?ятю Тараса Шевченка, перед пам?ятю Василя Кричевського, якого знає, також як і Шевченка людство, і перед пам?ятю всього нашого, Українського народу. Дякую за увагу.

Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза

Взято зі svitlina.org.ua (Дивіться відео на сайті)