Українська мова потребує уваги держави, простих українців і нового закону

Українська мова є принциповим елементом національної безпеки, а отже держава повинна мати зважену та ефективну мовну політику.

Такої спільної думки дійшли депутати, посадовці, експерти та громадські діячі, які взяли участь у слуханнях «Українська мова в контексті євроінтеграції: виклики і відповіді», яку провів 19 лютого комітет Верховної Ради з євроінтеграції.

Більшість учасників говорили про ті чи інші проблеми зі статусом та використанням української мови: від засилля російської мови у владі до дефіциту українського медійного та кінопродукту в ефірі та навіть про відсутність міжнародних стандартів щодо викладання української мови як іноземної. Як розв’язати ці проблеми, та яких змін потребує українське законодавство – йтиметься на парламентських слуханнях щодо розвитку української мови, які планують провести навесні цього року.

Українська держава не створює умов для ефективного функціонування української мови ні у сфері державного управління, ні в медіа та у сфері послуг, визнає Роман Матис, координатор проекту «И так поймут!», що спрямований на захист прав україномовних споживачів. Про це він заявив у парламентському комітеті з євроінтеграції під час слухань щодо підтримки української мови. Такі слухання він вважає радше винятком із правила.

Сама назва нашої ініціативи «И так поймут!» відображає ситуацію з засобами масової інформації та різноманітними компаніями, які працюють в Україні. Роман Матис

«Із 2004 року, тобто за весь період, коли я займаюся захистом української мови, органи влади в країні жодним чином не цікавляться мовним статусом українців. Закон про мови, що передував законові «Ківалова-Колесніченка» (останній запровадив статус регіональних мов у місцях компактного проживання національних меншин – ред.) був кращим за нього, хоча й недосконалим. Чинний закон експлуатується часто проти прав тих, хто вважає себе українцями», – каже Роман Матис, відстоюючи ідею зміни мовного законодавства задля зміцнення позицій української мови. Але поки цього не відбулося, він закликає впливати на ситуацію самих українців. Для цього є всі необхідні важелі, наголошує активіст.

«Сама назва нашої ініціативи «И так поймут!» відображає ситуацію з засобами масової інформації та різноманітними компаніями, які працюють в Україні. Багато українців хотіли би отримувати послуги та інформації українською мовою. Але такої можливості немає через позицію бізнесу та медіа. Вони вважають, що ми маємо розуміти ту мову, якою їм зручно спілкуватися. Ідея в тому, щоб споживачі пояснили їм, що це не так», – зазначає Роман Матис.

Мовна ситуація в Україні виглядає дико в контексті європейської практики, в якій нації дбають про власні мови, підсумовує активіст.

Україна має дбати про позиції української мови не лише всередині держави, наголошує директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.

«Ми розробили курс української мови як іноземної, ми працюємо з українськими діаспорами в різних державах. Вивчення української там затребуване, і це має бути одним з ключових елементів зовнішньої політики. Держава ж на таких напрямках постійно економить. Але ми не можемо розкидатися 20 мільйонами закордонних українців», наголошує представниця освіти.

Ірина Ключковська згадує про один з елементів політики Кремля, який передбачає поширення російської мови за кордоном як інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей. І саме зміцнення позицій української мови всередині України та за її межами компенсовуватиме такий російський вплив, вважає освітянка.

Одним із найважливіших індикаторів мовної ситуації в державі є мова освітніх закладів, і тут стан справ поступово поліпшується, визнає, підсумовуючи комітетські слухання щодо української мови, Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки.

«Я не посипав би голову попелом, але не був би і надто оптимістичним. В Україні постійно збільшується кількість учнів, які навчаються українською мовою. Зараз середній показник – понад 90%, і він мало відрізняється залежно від регіону. З вишами – складніша ситуація: В ключових гуманітарних вишах майже 100% лекцій читають українською мовою. Окрім, хіба що, іноземної філології. У технічних закладах, зокрема, у КПІ – понад половина лекцій українською. На сході України – гірша ситуація, але вона є кращою, ніж 20 років тому, – розповідає посадовець. – Я днями повернувся з Краматорська: там керівництво навчальних закладів готове збільшувати частку української мови, але бракує викладачів. Та й українська, будьмо чесними, не звучить на підприємствах того ж Краматорська, де проходить практику та працюватиме у майбутньому значна частина студентів».

Тому до збільшення частки української мови у навчання на сході держави треба ставитися з розумінням, наголошує Максим Стріха. Водночас він вважає, що державна політика щодо мови освіти має бути синхронізована з популяризацією української мови у світі.

«Питання української мови як іноземної є похідною від питання української мови як державної. Але бачимо прогрес: не так давно у парламенті під час міжнародних зустрічей синхронний переклад для українських політиків робився російською. Зараз він відбувається українською. Міністерство зробило стандарт української мови як іноземної для всіх рівнів володіння нею, наказ міністерства затверджено ще від 2014 року. Тобто кожен виш, в якому вивчають українську мову іноземну, має право видавати сертифікати на володіння нею», – наголошує Максим Стріха.

Учасники круглого столу наголошують, що в країнах Євросоюзу, так само як і в Україні, одною з умов надання громадянства іноземцям є володіння державною мовою. І якщо в Україні рівень володіння не конкретизований, то в більшості країн ЄС ідеться про сертифікат щодо володіння мовою, іспит чи тест, який передбачає конкретний рівень знання мови для охочих отримати постійну роботу, право на постійне проживання чи громадянство.

Автор: Євген Солонина

Джерело: Радіо Свобода