Кандидат Партії

1.Безпартійний. Фото на скляній стіні маркету. Кандидат на посаду міського голови В.В.Ніколенко. Неземний лик. О.Ткаченко, Л.Кравчук в зеніті. Та що там , бери вище –В.Щербицький! Вибух піднесення. Нарешті!

Ось вона- безтурботна стабільність часів побудови світлого майбутнього для всього прогресивного людства. Так, так. Все вірно! І моноліт Партії за його спиною. Рекомендував сам товариш перший міський секретар Олег Анатолієвич… Олег Анатолієвич Калніболоцький… А де ж загартовані в партійно-коритних боях кадри? Зрозуміло. Вони лише тепер допущені… Нижній шар. Сам же Віктор Володимирович взагалі лише прилучений, або за його ж безрадісними словами «Бог зна хто…» (http://blogs.telekritika.ua/?id=1791). Прокладка, яка повинна дещо пом`якшити для пересічних, чи то пак на теперішньому державному – лохів, тверду ходу нових партійців, що мов ті могутні дуби закрили всі цивілізаційні обрії. Прокладка ж, як відомо, не може бути визначальною в системі. Визначальною в системі є Партія – по вертикалі від товариша першого міського сек ретаря О.А.Калніболотського до товариша голови Н.Я.Азарова. О! Оце він в акурат і буде нашим міським головою.

 2. Директор. «Прихватизоване» хоч і з застарілими технологіями, але ліквідне підприємство добре лобійованої ліквідної галузі. Завдяки злиденності сільського люду та консервації підвішеного стану с/г земель сировина практично безкоштовна.Добре обізнаний зі світовими технологіями інвестор (хазяїн директора) з щедрими інвестиціями в ліквідну галузь.На внутрішньому ринку ціна основної продукції в два рази вища середньоєвропейської. Природоохоронні заходи, ресурси не турбують ...Про перипетії неодноразових перепродаж підприємства повинні говорити учасники…
З іншого боку- управлінець має бути далекоглядним. Де сировинна база підприємства? Молоко збирається по літру мало не з усієї України. Очевидно були можливості створити відповідну базу на канівщині, яка завдяки різноманіттю свого рельєфу якнайкраще підходить для розвитку молочного тваринництва. Зокрема інфраструктурна підтримка фермерських господарств дозволила б не тільки максимально-ефективно використовувати природні багацтва краю, але й мінімізувати екологічні загрози, що неодмінно корелюються з діяльністю великих підприємств.Завдяки розумному розвитку тваринництва мали б базу для розвитку багатогалузевого органічного землеробства, яке б забезпечило і соціально-економічний розвиток села, і якісні продукти для міста, і сировину для місцевої переробної промисловості. Збалансований економічний розвиток , збережене довкілля після розвитку транспортної інфраструктури відкрили б шлях до використання потенціалу зеленого туризму, який би органічно доповнив туризм об`єктний. В підсумку мали б гармонійний розвиток і міста, і району. Натомість- байдуже спостереження за глобальним входженням на канівщину їхньої «Ряби», яка закрила шлях гуманному розвитку економіки і однозначно веде край до екологічної катастрофи. 
  Це – лише один штрих до того, що «великий» керівник повинен мати і велику відповідальність, і велику стурбованість… , інакше-втрачені можливості для всіх.

Знову ж таки , місто-не завод. Тут не повинні працювати радянські уявленням про населений пункт як обслуговуючий додаток до виробничої інфраструкттури. Цивілізований міський голова – це не вождь, який керує багатотисячними масами ( згадаймо сакраментальне з Віктора Володимировича-« Я непроста людина, я не просто вийшов... Я колективами керував, які по три-п’ять тисяч чоловік…» http://blogs.telekritika.ua/?id=1791 ). Елементарна освіченість та повага до людей спонукає до впевненості в самодостатності міського населення в розумінні необхідності нав`язування своїх ідей. Навпаки завдання міського голови полягає в акумулюванні проблем і потреб мешканців та координації зусиль міських служб з метою їх вирішення.  
Залишаючи для посвячених аналіз стилю і методів керівництва, все ж можна сказати, що бути керівником навіть великого підприємства не є достатньою підставою стати мером навіть невеликого міста.

3. І все, про що всі знають.
 Як зізнаються навіть в передвиборчий час прихильники – не бідний же чоловік. Мовляв і красти не буде, бо вже все є. І потребуючим допомагає. І впливи та зв`язки має неабиякі. Та й ценральну площу в рідному мікрорайоні іменем незабутнього земляка мабуть з його ж таки ініціативи мають назвати. А от жителі мікрорайону (значна частина яких до речі очевидно є працівниками заводу, що ним незмінно керує наш кандидат) , не виключаючи тих що проживають побіля славної площі, роками дихають таким…
  Ну, з жителями більш-менш ясно – куди пересічним подітись, мусили звикать, бо гуртом брать душогубів за горло ще не навчились. А от з непересічним, маєток якого розташований тут –таки, кандидатом на голову… , який знову ж таки маючи не малі можливості нічого не спромігся зробити для того, щоб не жити серед задушливого смороду…
Зате в історії з Нібулоном Віктор Володимирович відзначився неабиякою активністю, включно з участю в організації мабуть чи не найганебнішої за остнні два десятиліття в місті події – так званих повторних слухань. І цього вже достатньо щоб кандидат так і залишився кандидатом.
Досить. Навіть без програми.
Один з основоположних законів природи говорить, що всяка дія має свою протидію. На цьому побудований всесвіт. Як тільки зникає баланс сил, все руйнуєься. Шанси Віктора Володимировича зменшуються обернено-пропорційно тому тиску з яким його продавлюють. А ще ж існує закон стисненої пружини.