Запиши, мій історику, в згорток свого манускрипту:
Починається шлях до свободи з оцього візка... То не штука – ще завтра я виведу вас із Єгипту, – Але вийти нам з рабства – дорога така не близька!
То не страшно, що в рабстві змарніли і спали з лиця ми, То не горе, що спини побито, посічено вщерть; Але в тому єгипетськім сні ми здрібніли серцями – І ото вже хвороба, яку виліковує смерть.
Всім нам хочеться волі, та ба – не стрибнеш вище стелі; Стільки літ жити бидлом – таке не минає дарма. Ми покинемо рабські пропащі тіла у пустелі, Бо вони вже самі мимоволі шукають ярма.
Запиши, мій історику, десь у таємному місці, – Хто знайде, не осудить нехитре лукавство моє, – Має шанси лиш той, що сьогодні іще у колисці, А для решти – візок і спасінням, і карою є.
Ягве дбає про нас! – розійдеться вода перед нами, Ягве дбає про нас! – будуть манна, закони, пісні. Ягве дбає про нас! – називає своїми синами, – Але що ж, коли внуків ми любимо більш за синів...
Запиши, мій історику, десь, – можеш навіть без дати; Так було, і так є, і цього вже не виправить час, – Волю можна здобути, та волю безглуздо давати; Бог нас вибрав, щоб світові це показати на нас.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
0
0
