Про Нищука, але не про генетику

"Днями інтернет підірвала заява міністра культури України Євгена Нищука про те, що процес сприйняття української культури в Південних та Східних регіонах є повільним, адже вони є штучно заселені росіянами та іншими народами Росії за радянської влади.

Цю новину люди проковтнули під різними соусами й трактували, як самі того хотіли. Прокинулись усі: і "чистокровні" сепаратисти й «справжні» патріоти. І що ви думаєте, їх коментарі були полярними? Аж ніяк. Усі вони швиденько побігли стати в чергу, аби поцькувати міністра. І перші й другі звинуватили Нищука: хто в «расизмі», хто в «нетолерантності», хто в тому, що він «рука Кремля».

Якщо говорити без емоцій, оперуючи лише фактами, то Україну таки справді заселяли “пєрєсєлєнцамі-братушкамі” з Росії. Це факт. Слава Всесвіту – архіви розсекречені, і тепер кожен українець має можливість пересвідчитися, що Радянська Росія, а перед цим її матір – Російська Імперія – насильно перемелювала народи у своїй м’ясорубці, а особливо "апетитними" для неї були українці.

Я впевнена, що в Україні кожен адекватний громадянин знає про Голодомори, "розкуркулення", «червоний терор», «розстріляне відродження», репресії; до болю знайомими для нас є терміни: Сірий, Зелений, Жовтий, Малиновий Клин та вимушена еміграція…

А тепер будемо говорити мовою цифр. Лише в один із періодів масових етнічних чисток (з 1921 до 1933 року) руками Росії було знищено 7 000 000 українців. 1 000 000 українців комуністичною владою було виселено у різні куточки Росії. А ще були десятки тисяч жертв політичних репресій, розстріляна українська інтелігенція…

Хто ж мав зайняти вільні місця "під українським сонцем"? Радянська влада довго не думала й переселила в Україну сотні тисяч росіян. Часто це були не прості трудівники, а достроково звільнені в’язні, непотрібні в Росії низи суспільства. Це й може бути підтвердженням слів Нищука про повільне сприйняття цими людьми української культури. Просто вона їм чужа!

Говорити, як діяти в цій ситуації, зараз не буду, бо це окрема тема. Проте я стверджую, що вона важлива та є на часі, так як і мовне питання. Звісно, я не впевнена, що “половина Черкас” – це “завезені”, проте це цілком можливо.

Архіви розсекречено, можливо, хтось з місцевих істориків незабаром розкриє нам цю таємницю? А черкасцям я пораджу не ображатися на Нищука, а поставитися критично насамперед до себе, а в другу чергу – до свого оточення. Та визначитися: чи готові ми називати речі своїми іменами? Голодомор – геноцидом, русифікацію – злочином, АТО – російсько-українською війною…"

Джерело: http://infomist.ck.ua/pro-nyshhuka-ale-ne-pro-genetyku/