Прем'єр-міністр РФ Володимир ПУТІН заявляє, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу. Про це він сказав під час спілкування з росіянами в прямому ефірі. Тепер з приводу наших відносин з Україною. Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми країна переможців", – заявив В.Путін, відповідаючи на одне з питань.
За його словами, статистика часів Другої світової війни свідчить, що найбільших втрат зазнала саме РРФСР – більше 70%. "Це означає, що війна виграна, не хочу нікого кривдити, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все в документах", – сказав він.
Одначе, на думку В.ПУТІНА, сказане зовсім не применшує значення у спільній перемозі республік колишнього Радянського Союзу.
"Історична правда" наводить офіційні статистичні дані, згідно з якими, населення Української РСР в 1940 p. становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни Україна втратила понад 13 млн. населення. За прийнятими в Росії офіційними даними, загальні демографічні втрати всього СРСР у Другій світовій склали 26,6 млн.
Якби в Україні були нормальний президент і уряд, то після таких глибоко образливих для українського народу слів російського прем'єра, мали б негайно послідувати ноти протесту про неприпустимість подібного зневажливого ставлення до українського солдата та цивільного населення, яке віддавало всі сили фронту, працюючи на перемогу у війні в тилу.
Навіть Януковичу, який відтворює в Україні совок та повертає її в СРСР, було б не зайве відреагувати на це, адже в даному випадку йдеться про тих, хто воював під червoним прапорoм в лавах радянської армії.
Та що ж з цього урки взяти... Той все готовий проковтнути від "старшого брата" і стати перед ним в будь-яку позу за найпершим побажанням. А щодо шанування "подвигу радянського солдата" – то йому на нього, в дійсності, глибоко наср..., скажімо так, "все одно", тим більше, коли йдеться про українців.
Головне для проФФесора-рецидивіста – пришпандьорити коли треба на лацкан піджака георгієвську стрічку та поїхати до Москви святкувати розгром фашистської Німеччини разом з мєдвєпутіними та лукашенками. А що там його кремлівські начальники насправді про Україну та українців думають й говорять, в тому числі про внесок країни у цю перемогу, справа двадцять п'ята.
Мій дід, світла йому пам'ять, теж був танкістом-червоноармійцем. Воював з фашистом, був важко поранений... Тоді ніхто йому не казав, що тут, на війні, можуть обійтися і без нього. Виходить, свою кров він проливав даремно? Уявляю, якою б лайкою він розродився, коли б почув сказане кремлівським кагебістом. Та він би його, мерзотника, таким матом покрив би, що той, якби почув, тричі всцявся! Щонайменше...
http://narodna.pravda.com.ua/history/4d0a3176c7268/ | 
2
1
