у приміщенні читального залу центральної міської бібліотеки (вул. Шевченка, 47)
о12ºº
круглий стіл про життєвий шлях та роль нашого земляка у становленні Української держави.
Запрошуються всі бажаючі
Лівицький Андрій Миколайович
(9.04.1879 – 17.01.1954)
громадсько-політичний, державний діяч
Андрій Миколайович Лівицький народився 9 квітня 1879 року у селі Ліпляве, тепер Канівського району в заможній козацькій родині. Отримав першорядну освіту у відомій Київській Колегії ім. П. Галагана, потім закінчив юридичний факультет Університету Святого Володимира. По завершенні навчання працював адвокатом і мировим суддею в Лубнах, Каневі, Золотоноші. В 1905-1920 роках Андрій Лівицький – один з провідних членів Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії. 3 березня 1917 року – член Української Центральної Ради та Селянської Спілки. Влітку 1917 року був призначений губернським комісаром Полтавщини. 3 квітня 1919 року – міністр юстиції та заступник голови Ради Народних Міністрів УНР.
Після завершення українських національно-визвольних змагань А.М. Лівицький змушений був перебувати в еміграції. Протягом 1920-1921 років та 1922-1926 років очолював уряд УНР в екзилі. Після трагічної загибелі С. Петлюри протягом майже тридцяти років А. Лівицький очолював Державний Центр УНР на еміграції. Після війни оселився в Німеччині. З метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного Центру УНР в екзилі за ініціативою А. Лівицького та у співпраці з І. Мазепою у 1948 році було створено Українську Національну Раду в екзилі.
Помер А.М. Лівицький 17 січня 1954 року в Карлсруе, згодом перепохований на Українському меморіальному кладовищі у Баунд-Бруці поблизу Нью-Йорка.
27 березня 2009 року Національний банк України увів до обігу ювілейну монету «Андрій Лівицький»(серія «Видатні особистості України»).
Koriandr, його звали Андрій Лівицький. Родом він з Канівщини (с.Ліпляве).
член Української Центральної Ради, у 1919 році – міністр юстиції та заступник голови Ради Народних Міністрів УНР.
Перебуваючи в еміграції протягом 1920-1921 років та 1922-1926 років очолював уряд УНР в екзилі. Після трагічної загибелі С. Петлюри протягом майже тридцяти років А. Лівицький очолював Державний Центр УНР на еміграції (перший Президент України в екзилі).
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом