| 
ГРАВІЦАПА-2”Можна трохи попоїсти, Трохи подрімати, Книжку потім взяти в руки,  Трохи почитати.Як її читаєш, Наче там якесь точило Бороздить твій мозок, наче Поглиблює думки.
 Думку в мозці карбувати - Заняття потрібне,
 Бо побільше мислів мати  Дуже необхідно.”
 “Музіка”. Співає радіотехнік з КПІ Олег Скрипка. Заздрю. Насаперед - пекарціям та пекаркам. А фанатам – то вже взагалі вобще. Оце як гарно їм буде, зранку надудлитись дешевого за європейськими цінами пивця від самих (!) братів Кличків, потів посцяти десь у чагарнику на Петровській алеї, посунути оле-оле! до гелікопмайданчику, демократично запхатися уп’ятидесятьох (згідно у розрахунками пропускної здатності) у найдорожчу в світі таратайку, злетіти над сивим Дніпром, в повітрі пройти майстер-клас з української мови від самого премє’ра, або навіть від…(якщо поталанить!), вивчити безсмертне Тарасове (Ги!) – ”Редкая птица долетит до середины Днепра”…   Размечтались! Ні, розумію, що серед уболівальників будуть й такі, що знають про Тарасову гору більше, ніж багато з наших. І чому б їм не скористатися євром, щоб уклонитись… Тому й цілком слушно кажуть: 
 "Вертолетная  площадка на Тарасовой горе нужна для паломничества сюда известных людей  со всего мира. Об этом заявила заместитель главы администрации  президента Анна Герман в среду в Каневе… "Такая площадка нужна, так как  Шевченковское место должно стать местом паломничества не только бедных  людей, а и известных людей со всего мира - президентов, премьеров".
 
 …Оце  поїду я колись зранку з Видубичей маршруткою до Українки або Трипілля  на рибалку (“Я люблю рибалку, закину удочку, клюет…”), раптом чую - щось  реве та стогне. Чу! Дніпро наче спокійний.., дивлюсь я на небо та думку  гадаю – що воно таке? А дирчить все гучніше. Бля! Гравіцапа?!.. Чи то  узор такий? О, пойняв…У вчорашній газеті, в яку завернуті слимаки та  мастирка, на першій сторінці: ”В Киеве с визитом находится находится  Моамар (Мубарак, Саркози, Чвачупхабон Семнадцатый…)”.
 
 Так їм, так їм, згідно протоколу – ”Вклонися, нєобразований! Шо, страшно літати?! Нічого, ми літаємо і ти літай…”
 
 "Предполагается,  что гости чемпионата, которые изъявят желание посетить Шевченковские  места, получат возможность побывать на этих знаменитых черкасских  землях, поклониться могиле Кобзаря, при этом - со значительной экономией  времени на дорогу", - говорится в сообщении.
 
 А! Це тільки  ”предполагается” – фу, відлягло…А то я вже уявив, як сто тисяч на  гелікоптерах у кросівках та бутсах рвонуть на ту нещасну гору з метою  зекономити час…
 
 Дивлюсь на мапу (карту). Київ – Канів: 150 км,  час в дорозі маршрутки або мікроавтобуса 2…2,5 години, вартість квитка  десь 50 гривень. Так, звісно, розумію - треба відновити автопарк, бо  застарів. Скільки там коштує ”Газель”, “Еталон”, “Богдан”…від  вітчизняного виробника? Отже, якщо без панбархату та 3D, то 300-400  тисяч гривень. А скільки коштує гелі-коп-майданчик? Та лише 96, правда  мільйонів. Ну це “пока”. Беру логарифмічну лінійку (завжди з собою, як і  валідол). Скіки-скіки? 250 (двісті п’ятдесят). Це “Богданів”. Ех ,  Петро…
 
 Поїхали… Ну, тіпа мозгами, якщо вони є…
 
 От дурень! Таке написав. Щоб віпи та на “Богданах”!
 
 Шукаю  альтернативи… Колись у совкові часи курсувало безліч “Ракет” та  “Метеорів”. Саме таким геніальним створінням розуму ми, студенти,  скористалися для першої незабутньої подорожі до Каніва в далекому,  здається 1971 році. От якби ці розумники вирішили: “Запускаємо до Евро  десяток таких “Ракет”, які зроблять десь у Керчі або Миколаєві, то  навіть би я сказав, що тут вони вчинили добре. Ну то таке…
 
 А якщо пофантазувати ще!?
 
 Та  за такі гроші та за кресленнями сучасних запорожців та з карпатської  деревини та криворізькими сокирами…та кийовські, лемберзькі, донецькі…  хлопці збацали би цілу флотилію стародавніх ”Чайок” з гарматами,  вітрилами, ехолотами та джіпіесами.
 
 Заплющіть очі… Уявіть,  відкриття того Евра, хай йому грець…Від причалів Річкового вокзалу  відпливають до Каніва різнокольорові ”Чайки” з такими милими й дорогими  кожному українцю назвами: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Донецьк,  Харків, Житомир, Херсон, Запоріжжя, Сімферополь, Одеса, Дніпропетровськ,  Черкаси, Тернопіль, Чернігів, Суми, Рівне, Вінниця, Луганськ, Луцьк,  Ужгород, Полтава, Чернівці, Миколаїв, Кіровоград, Хмельницький… Нікого  не забув? Бачите, як нас багато!..
 (Таки забув - Севастополь! Вибачте, севастопольці!)
 
 …А  на веслах – фанати з усього світу, гребуть щосили до мозолів і співають  “Реве та стогне…” Наші хлопці, звісно, на такелажі, на рулях, щось  смикають, прив’язують, пуляють з гармат, ведуть пісні першими голосами,  покрикують на лентяїв, ловлять вітер…
 На бортах та вітрилах – логотипи на слогани світових спонсорів – аж очі болять… На набережній - дівчата, жінки, діти, музіка...
 
 А  попереду – найвеличезна ”Чайка” з синьо-жовтими вітрилами та тризубом,  надпис на борту “Україна”. Ця "Чайка", крім весел та вітрил має ще й  моторчика. Бо там віпи, а їм мозолі ні до чого…
 
 Ба! Дивіться, дивіться та вони таки гребуть! Без моторчика…Так, так, гостей впізнаю, президенти, прем’єри…
 А де наші? Якісь незнайомі… Чи то узор такий?...
 
 От,  розмріявся… А так – реальність. Зиск мають тільки пекарці та пекарки,  бо пиріжки з вишнями та вареники з сиром фанати та віпи після вдирання  на Чернечу гору таки скоштують…
 
 "Свою Україну любіть,
 Любіть її...
 Во время люте,
 В останню тяжкую минуту
 За неї господа моліть"
 Т.Г.Шевченко.
 
 Слава Україні!
 
 
 
 Аргум (10.03.2011) durdom.in.ua |