Побилися, сердешні

Кажуть, що після виходу книженції цього писаки Бузини, в якій він паплюжив Тараса Григоровича Шевченка, його неодноразово били, то ж він кинувся шукати прихистку в п’ятої колони.
 
Відробляючи хазяйські подачки Бузина заповзявся мастити дьогтем все, що є святим для будь-якого справжнього українця. А з приходом до влади його покровителів взагалі розперезався. Його чорний писок не закривався ні на мить, вивергаючи з себе блювотиння вигадок, перекручень, відвертої брехні.
 
Воно зрештою й не дивно. Все йде від сім’ї. А як виховували синочка в сім’ї офіцера 5-го (ідеологічного) управління КГБ УРСР можна легко вгадати.
 
Що ж до Сергія Пояркова, то він, не зважаючи на його російськомовність, все ж проявляє патріотизм. Художник він, як на мене, достатньо попсовий, але це справа смаку, або цілком обдуманий хід самого Пояркова, бо як відомо – попса краще продається.
 
Звичайно, його участь у різних ток-шоу свого роду театральні виступи, якщо хочете навіть клоунада. Лесик ото весь сіпаючись верещав в сторону Пояркова: «Ти клоун!». Хоча в даному випадку це можна сприймати як комплімент, бо хіба ж ми мало знаємо прекрасних клоунів. Згадаймо хоча б Юрія Нікуліна.
 
Втім, зараз не про те.
 
Зараз хочеться просто знову встати і поаплодувати Сергію. Його кулак – це був не лише його кулак. Це був кулак мільйонів українців націлений в пику не тільки Лесику Бузині, але й усій п’ятій колоні. В пику українофобству, україножерству, україноненависництву. В пику тій владі, яка підгодовує й вирощує ось таких Лесиків, котрі за пайку готові продати і святість, і матір, і Батьківщину. © R`n`R