Церква у Костянці: коли настане спокій у Божому домі?

Історія православного храму Вознесіння Господнього, що у мікрорайоні Костянець у Каневі, досить драматична з початку його створення.

Ця козацька церква пройшла багатостраждальний шлях: її тричі зводили, розбирали і переносили в часи панування Речі Посполитої, Російської імперії і за радянських часів (остаточно розібрали приміщення, згідно з рішенням міськвиконкому, у 1981 році). Але наразі відроджене на початку третього тисячоліття приміщення храму закрите, опечатане, а територія обтягнута біло-червоною стрічкою.

У 1920-х роках парафія в Костянці приєдналася до Української автокефальної православної церкви, очоленої митрополитом Василем Липківським. Костянецька церква була першою парафією о. Антонія Кошиця, батька славетного диригента, композитора, знавця української пісні і старовини Олександра Кошиця. Тісно пов'язана із цією церквою і доля канівської родини Варавв. Власне, завдячуючи представнику цієї родини Олександеру Воронину (Варавві), у 2001 році розпочалося відродження церкви Вознесіння Господнього.

Доля Костянецької церкви зацікавила Олександера Воронина насамперед тому, що він вважає Канів своєю батьківщиною. Тут народилися його батьки. Тут вони вінчалися у церкві Вознесіння Господнього у 1917 році, незадовго після повернення Олекси Варавви з війни та австрійського полону. Згодом Олекса Варавва став відомим українським письменником (друкувався під псевдонімом Олекса Кобець). Сам Олександер народився у Харкові, тодішній столиці Радянської України, де працював його батько. Під час війни ще школярем опинився в еміграції, вступив до Богословської академії УАПЦ в Мюнхені. У 1950 році переїхав до США, де й досі проживає. Брав активну участь у діяльності УАПЦ, зокрема у видавничій та релігійно-освітній галузі.

Нове приміщення Свято-Вознесенської церкви почали зводити у 2001 році на місці колишнього костянецького клубу. Грошей не було, але православні вірили, що з Божою допомогою храм у них буде. Проект будівлі безкоштовно зробив Анатолій Дзівалтовський. Тодішній директор Шевченківського національного заповідника Ігор Ліховий передав на закладання фундаменту каміння з дороги, яку на той час міняли поблизу Тарасової гори, мовивши: "Від храму до храму…"

Дізнавшись від тодішнього заступника міського голови Тамари Стрипко про те, що у Костянці православні почали будувати церкву Вознесіння Господнього, Олександер Воронин з дружиною Оксаною, які мешкали у США, зробили першу пожертву – 2 тисячі доларів. Для громади цей дарунок був великою радістю. Поволі на місці, де раніше був клуб, народжувався чудовий храм.

Коли 21 вересня 2001 року дружина Олександера Варавви-Воронина померла, у пам'ять про кохану жінку він вирішив продовжити фінансово підтримувати будівництво костянецького храму. Понад 3 тисячі доларів, зібраних добродійниками прямо на похороні Оксани, негайно були відправлені до Канева на будівництво храму. У наступні роки Олександер Воронин також передавав на спорудження храму пожертви, які робив із власної пенсії і добродійних внесків своїх друзів та знайомих. Усього було зібрано і передано до Канева більше 40 тисяч доларів. Відчутний внесок зробила також фірма "Наша Ряба", пожертви давали і жителі Канева.

Урочисте відкриття Свято-Вознесенської церкви відбулося 12 липня 2007 року. На цю урочисту подію прибув і Олександер Воронин. Чоловік дуже радів з того приводу. Виступаючи перед громадою, він сказав, що цей храм – як світла пам'ять про його кохану дружину.

На жаль, на початку наступного, 2008 року у церковній громаді і у душах людей поселився неспокій. Річ у тім, що у січні священик УАПЦ Володимир Цянцьо вирішив перейти у підпорядкування УПЦ Київського патріархату. Але служити літургії продовжували у храмі, який будувався як храм УАПЦ. Почалися судові перипетії. За два останні роки справи щодо приналежності споруди церковній громаді УАПЦ чи УПЦ КП розглядали суди різних інстанцій, хоча й досі споруда офіційно не здана в експлуатацію. Нині документи на право реконструкції приміщення та інші документи, що посвідчують право власності, перебувають у священика УАПЦ Володимира Червоннікова.

Останнє рішення суду було прийняте 6 квітня 2010 року. Київський апеляційний адміністративний суд визнав незаконними рішення Черкаської облдержадміністрації про скасування реєстрації громади Вознесіння Господнього та передачу збудованого громадою УАПЦ храму новоствореній парафії УПЦ КП. Згідно з цим рішенням, церковну споруду, зведену в основному коштом Олександера Воронина й освячену архієпископом Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ(о) Ігорем (Ісіченком) у 2007 році, має бути повернено костянецькій парафії УАПЦ.

Непорозуміння між парафіями довелося вивчати і комісії, створеній міською владою у січні цього року. Як зауважив міський голова Віктор Ніколенко, він за те, аби у цьому храмі мирно співіснували і представники Автокефальної церкви, і Київського патріархату. Хочеться вірити, що скоро біло-червону стрічку, якою обнесений храм, буде знято, двері відпечатано, і в Божому домі настануть мир, спокій і благодать Божа.

Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Джерело: "Прес-Центр"