За три тижні до виборів Порошенко вперше за часи президенства вибрався в Канів. Хотілося сказати - до Тараса. Не складається. Років зо три тому, правда, чекали, та не доїхав, завернув до Косюка на Рябу.
Тепер же за будь яку ціну на фоні «хто розікрав армію», всесвітнього лементу про кумів-прокурорів та виборчі піраміди, урків біля томоса, потрібна позитивна картинка в телевізорі. Минулого року Президент України вперше за часи незалежності не з’явився біля пам’ятника в Києві в день народження Т.Г. Шевченка— хоч до того ця церемонія була однією з головних у календарі державних свят за участю глави держави. Попросту злякався: https://umoloda.kyiv.ua/number/3284/180/121366/
Чи то часи тепер не ті, чи то президенти..., але діючий єдиний серед попередників не навідася до могили Кобзаря.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Страшне Тарасове слово. Хоча це про живих, хто ще відчуває: https://antikor.com.ua/articles/290747-ne_hilets_poroshenko_vygljadit_uhasno_ele_govorit_izmotan_i_uhe_proigral__mnenie |