|   
 Дніпро сивий завжди охоче Котить хвилі на пісок. Не реве, не стогне, а шепоче, Що тут зробиш, вже дідок.   Не кожне птаство долітає До середини Дніпра. Ті, що були, давно немає, А здається, що вчора.   Вони вчора були між нами, А зараз малюнки на стіні. Відлітіли в вирій з журавлями І не повернулись навесні.   Нові пташки дрібні істоти Можуть лише цвірінчати. І в головах дрібні турботи, А не Дніпро в польоті обійняти.   Вся надія в пташенятах, Що від вітру не тримтять, Не сидітимуть по хатах І як думка полетять. ©       |