Як я до президента їхав, або демократія по-українськи

        Напевно, кожен з канівців чув, що при відкритому спілкуванні Президента з українським народом, Канів не пропустили в «прямий ефір» лише тому, що Сухобрус стояв в перших рядах канівчан. Принаймні, я в цьому не сумнівався ні на хвилину. Переконатись в цьому мені довелось і 21.04.11р., коли я збирався приїхати на зустріч з Президентом України в м. Черкаси.

          Звісно, їхав я не від солодкого життя. Їхав я зі скаргою на Канівського міського голову В.Ніколенка та на секретаря міської ради О.Калніболоцького, які своїми корупційними діями на користь ПП «Канівавтотранс» намагаються знищити наше підприємство у повному розумінні цього слова.

         П`ять довгих місяців я намагався «мирним» шляхом врегулювати ситуацію з незаконними діями виконавчого комітету Канівської міської ради  та членів конкурсного комітету по визначенню переможців  на маршруті № 1. Не буду заглиблюватись в ці усім відомі події, зазначу лише, що «програли»  ми тільки тому, що нам не зарахували наявність у нашого підприємства контрольно-технічного пункту (і це при тому що ми займались перевезенням пасажирів більше 10 років, наше підприємство сертифіковане, і в Києві, і в Черкасах ми неодноразово перемагали на конкурсах).Наявність у мене і у Ткаченко В.П. вищої освіти (!!!) (при тому що у О.Калніболоцького немає навіть середньої освіти) та наявність у нас автобусів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями (це при тому, що рішенням двох судів визнано законність їх придбання і права власності).

         Я вже не говорю, що навіть прокуратура внесла Протест на рішення виконавчого комітету Канівської міської ради, яким було затверджене  рішення конкурсного комітету, визнавши його незаконним .

         А їм все трин-трава...

         Міський голова повністю відмовився від виконання своїх функціональних обов’язків і зайняв позицію очікування. Навіть скаргу СП ТОВ «М+М»  відмовився розглянути.

         Щоправда, якось відгукнувся на скаргу СП ТОВ «М+М» голова районної адміністрації Гика.... Він навіть декілька разів збирав всіх міських силовиків і організовував перевірки документів конкурсного комітету. Обіцяв навіть доповісти голові Черкаської облдержадміністрації та «покласти на стіх» результати перевірки. Однак,  «отримавши» відповідні «інструкції» з області, «відхрестився» від подальшої участі. Та Бог йому суддя за його сміливість  і обіцянку.

         У відчаї та зневірившись, я і вирішив їхати прямо до Президента, благо їхати потрібно було лише до Черкас.

          Я не приховував свого візиту ні від начальника міліції, ні від начальника ДАЇ, ні від прокурора. Тим паче, що й автобуси було необхідно обслужити на СТО в Черкасах. Наказавши водіям залишити автобуси в Черкасах ще звечора, я вирішив виїхати на Черкаси о 8.00.

         Проте 21.04.2011р. в 4.00 мене розбудив охоронець і повідомив, що на території нашої бази знаходяться сторонні особи. Звісно, я на базу. Однак, вийшовши в 4.20 год. зі свого під`їзду, мене оточили близько 15 осіб у міліцейській і цивільній одежі і бравий капітан наказав мені прослідувати в міліцію у зв`язку із звинувачуванням в скоєнні мною особливо тяжкого злочину (?!), що мене звісно здивувало. Ще б пак: 5 автомобілів, 15 міліціонерів, 4.20 ранку та ще й особливо тяжкий злочин... Розумів що непокора міліції – мінімум 15 діб.

         Проте ні повістки, ні обвинувачення мені так ніхто і не надав. Пізніше, вже в міліції, мені скажуть, що це я сам, за власним бажанням о 4.20 год. приїхав до міліції.

         Далі було цікавіше. Ні звинувачень, ні заяви – звісно, нічого не було. Заявили, що опівночі хтось невідомий зателефонував до міліції і заявив про мої наміри влаштувати терористичний акт по відношенню до Президента України (і це при тому що анонімні заяви по Закону не розглядаються, а телефонних «терористів» вираховують у лічені хвилини). Проте о 6 годині повістку мені таки вручили. «Позапитували» ще хвилин 40 і були змушені відпустити.

         «Шпіка» я помітив відразу, але їхати з ним до Черкас у мене  бажання не було. Благо у мене в квартирі два виходи. Дякуючи  цьому я поїхав до Черкас без «провожатих». Вони ще чекали на мене біля парадного, в той час коли я вже доїзжав до Черкас.

         Проте в Черкасах на мене вже очікували. Напевно, вирахували по телефону (так що будьте обережними – ворог не спить).

         В Черкасах  «шоу» продовжувалось. Спочатку ДАЇ, потім Сосновські, потім УБОП, потім слідчі і так до 14.30. На останок сапери з собаками оглянули автобуси і «відпустили».

         Почухав я потилицю і подумав: ні, не здолати нашу країну зовнішнім ворогам, якщо такі «друзі» всередині нашої країни є, та ще у таких обсягах. Ці за «Фас» кого хочеш «відрепетирують». Хоча відзначу, що моїх громадянських прав майже не було порушено. Так, дрібницями... Вони не рахуються.

         Далі подіі відбувались ще «цікавіше»: в той день проходило засідання суду між нами (СП ТОВ «М+М») та ПП «Канівавтотранс» в Черкасах. Після закінчення слухань ми всі вийшли на вулицю. Було десь 16.30. Я бачив , що Маланчев і Бовшик скимсь спілкувались, але я не звернув уваги і пішов в напрямку ценра міста. Пройшовши метрів 30 я відчув удар по голові, але свідомості не втратив. Повернувшись я побачив втікаючого хлопця років 25, явно знаючого куди треба бігти. Тобто все було спановано зарані. Чекав поки вийду з суду. Знав в лице. Знав куди тікать.І врешті-решт знав , що саме в цей час я буду в суді в Черкасах.

         Впевнений , що ніхто з Вас про це не знав. Адже про це знали лише ми і Калніболоцький з Маланчевим.

         Висновок напрошується сам по собі. Про решту судить Вам.

        Ось так я відвідав Черкаси і зустрівся з опричниками Президента та обласних керівників.