Канів щороку розцвітає. Бур'яновими хащами...

У такому стані в Каневі прибудинкові території в районі Магніту.
Закріпити відповідальну службу за викошування бур’яну за спірними щодо приналежності територіями в місті, нікому...

Чим довше живеш у Каневі, тим більше переконуєшся в дивному веденні міського господарства — у порядку вирішення загальноміських проблем:

• не в центральній частині міста дорогу давно потрібно відремонтувати — мешканці того району мають оббивати кабінетні пороги і “клювати” чиновників з цього приводу;
• вулицю Енергетиків зробили “не нашою, а обласного підпорядкування” — тепер нікого з чиновників не цікавить безпека мешканців міста, хоча тут на шалених швидкостях носиться автотранспорт — ні пішохідних зебр тут не побачиш (а якщо зебри “обласної якості” й з’являються, то тижнів на три, а потім від них залишаються лише окремі сліди), ні “лежачих поліцейських” (за словами чиновників, на дорозі обласного підпорядкування, до якої віднесли вулицю Енергетиків, заборонено встановлення “лежачих поліцейських”, хоча в місті Українка на такій же міжобласній дорозі — через кожні 100 метрів —“лежачі поліцейські”);
• мешканці магнітівського мікрорайону задихаються від смороду виробничих комплесів чи то з сирзаводу, чи то з “Вереса” — ніхто з чиновників цей сморід в своїх кабінетах не відчуває, а значить і проблема “надумана”;
• людина стає черговою жертвою нападу безпритульного пса — із року в рік чуємо з кабінетів: “через місяць почнемо стерилізацію собак” (про притулок для тварин уже й не говорять, хоча й обіцяли);
• усі автобусні зупинки і стовпи обклеєні оголошеннями — комунальні служби час від часу отримують “наганяй” замість того, щоб лише розпорядженням міського голови ввести штрафні санкції для таких розклеювачів, як це зробили в Сумах, Житомирі, в Рожищі, що на Волині — і місцевий бюджет у них поповнюється за рахунок штрафів, і міста стали чистими...

А тим часом у центрі міста косарі працюють там, де й косити нічого...

На цих двох фото (Канів, серпень 2019): за чистотою газонів слідкують лише в центральній частині міста, а “нічийні” прибудинкові території нікого не турбують...

Словом, потихеньку “рухаємось в Європу”...

Валерій РЕВА, газета “ВІКА” №33, серпень 2019