Битва за Тарасову гору

Відзначення 150-ї річниці від Дня перепоховання Шевченка у Каневі запам’ятається надовго. Учорашній день не став масштабною подією «шевченкіани», але однозначно став найбільш скандальним. Щоб вшанувати Шевченка, у Канів з’їхалися парламентарі країн СНД. З української сторони були Микола Азаров з членами Кабміну, спікер парламенту Володимир Литвин, голова ОДА Сергій Тулуб, місцеві чиновники, депутати та громадські діячі.

Пам’ятні заходи розпочалися з ходи «останнім шляхом Кобзаря» - від Успенського собору до могили поета. Попереду - губернатор та спікер. Дорогою урочисту ходу біло-блакитними кульками вітали школярі й студенти. А от прості канівчани, схоже, були не задоволені процесією: заради ходи перекрили найбільшу вулицю міста.

Через півтори години колона опинилася біля Тарасової гори. Литвин, Тулуб та інші помітно втомилися від пекучого травневого сонця. Спікер прямує на гору оглядати музей, а губернатор – зустрічати Азарова.

Володимир Михайлович, за його ж словами, в музеї був вперше. Після короткої екскурсії спікер ділиться враженнями, а точніше – їх відсутністю. Щоб скласти остаточну картину, каже Литвин, треба прийти ще не один раз, пройтися на самоті та все осмислити. А зараз у нього лише сум’яття почуттів.

– Я думаю, сьогодні це той день, коли ми маємо менше говорити, більше думати і відповідно діяти, - говорить Литвин.
Він дорікнув українським парламентарям, які проігнорували урочисту ходу «Останній шлях Кобзаря», а Каневу - пообіцяв нове життя.

– Ця українська Мекка має відповідати своєму призначенню і не соромити пам'ять Кобзаря, - сказав Ливтин. – Я переконаний, що місто Канів зазнає позитивних радикальних перетворень. Я не хотів, щоб ми, як завжди, це робили в останній рік перед ювілеєм від Дня народження Тараса Шевченка. Я переконаний, що українська влада, Київ підуть таким шляхом, щоб, окрім генерального плану, кожна область і місто будуть мати можливість докласти свої зусилля, свій інтелект, щоб ми всією Україною перетворити Канів на місто, куди б кожен громадянин України обов’язково приїжджав.

І вже тут, у музеї, передбачивши подальші події, спікер нагадав, що долучитися до Шевченка мають право усі – і опозиціонери, і провладні політики.

– Головне, щоб вони принагідно не вигукували слова «ганьба», «геть», і розуміли, що відповідальність лежить на кожному із нас за те, в якому стані перебуває Україна і за те, якою вона повинна бути.

А потім сталася «найгарячіша» частина урочистостей. Щоб відслужити літію та покласти квіти до могили Шевченка офіційна делегація чекає Миколу Азарова, який з хвилини на хвилину вже має приїхати. У цей час за «кордонами» охорони на сходинах, біля підніжжі могили, зібралися сотні людей. Вони розклали найбільший в Україні державний прапор, який щойно пронесли останнім шляхом Кобзаря. У натовпі - лідери черкаської об’єднаної опозиції, прапори Свободи, УНП, УНА-УНСО. Опозиціонери тримають 8-кілограмовий Кобзар, який потім передадуть музею.

Нарешті з’являється «доукомплектована» Азаровим офіційна владна делегація. Рідкі оплески заглушуються гучними вигуками «Ганьба» та «Геть антинародну владу». Це зірвало літію, яку намагався провести митрополит Черкаський і Канівський Софроній.

До людей звернувся Володимир Литвин. Загартований «верховними» сутичками, спікер порадив опозиції не викрикувати образ, а об’єднатися.

– Я переконаний що в цей день нам потрібно не проголошувати промови не кричати «ганьба» і «геть», а, очевидно, кожному співставляти свої дії, свої думки із заповідями Тараса Шевченка, і відповідним чином діяти, звіряючи свій поступ, свої вчинки з великим Апостолом правди і науки.

Литвин наголосив, що сваритися та вносити розбрат у свою домівку українці вміють, як ніхто інший, залишилося ще навчитися миритися та об’єднуватися навколо ідеї. Тому сьогодні він пропонує присутнім подумати про «Україну, про народ, про людей, про село».

Виступ Миколи Азарова викликав в опозиції хвилю обурення. Микола Янович порадив щодня протягом всього життя пізнавати Шевченка: «Його треба знову і знову читати, досліджувати і розуміти»… Хвиля невдоволень та криків «Ганьба» посилилася…

Звести сутичку нанівець намагалася радник Януковича Ганна Герман. Вона пафосно звернулася до Шевченка з проханням пробачити «нерадивих, які самі не знають, що творять»:

- Пробач, Тарасе! Пробач, що не дали помолитися в спокої і в гідності за пам'ять твою. Пробач їм, бо вони не знають, що творять, бо вони не знають, Великий Тарасе, що тебе ніхто не приватизував…

На розгарячілий натовп то не подіяло. Офіційна делегація прискореним темпом покинула сцену. До ще ввімкнутого мікрофону прорвався чоловік:

- Українці, перед вами виступали – раби, підніжки, грязь Москви…

Мікрофон виключили

Після освистування Прем’єр спілкувався з журналістами неохоче. Журналістів попередили, що Микола Янович зробить заяву і не відповідатиме на запитання.

Азаров пообіцяв вирішити питання подальшого розвитку музею, а найперше – забезпечити охорону будиночку Ядловського. Коментувати події на покладанні квітів –відмовився навідріз.

«Коментувати, що там звучало – не має смислу абсолютно. Ті , хто під час літії вигукував образливі лозунги, – тут коментувати не треба».

Після від’їзду Азарова й Литвина на могилі Шевченка вже хазяйнували опозиціонери, окрилені зривом офіційних заходів. Чекали приїзду екс-Президента Віктора Ющенка.

Пішло начальство

Урочиста хода I

Урочиста хода II

Сум`яття почуттів у спікера


Опозиція розгорнула найбільший прапор України

Біля могили Шевченка

У натовпі


Литвин мирить, а йому "ганьблять"

Булатецького завше видно

Азаров говорить, а йому - "гетькають"

Автор: Анна Тарасова

Джерело: "Провінція"