Навесні 1925 року в додзьо Аябе з'явився флотський офіцер, відомий своєю майстерністю в кендо. Під час бесіди з Уесібою в них виникли розбіжності в тонких питаннях будо, і Уесіба запропонував офіцерові спробувати вдарити його дерев'яним мечем. Офіцер сприйняв таку пропозицію просто нахабністю і став люто розмахувати мечем. Неозброєний Уесіба уникав найшвидших ударів і блискавично реагував на кожен випад. Коли зовсім змучений офіцер здався, Моріхей вийшов у сад, щоб умити лице холодною водою й зібратися з думками. За легендою (і твердженнями самого Моріхея), проходячи між деревами, він відчув, як під його ногами затремтіла земля, і в ту ж мить його огорнуло золотим світлом. Оточений цим світлом з усіх боків, Уесіба втратив почуття простору й часу, а потім усе раптом стало чистим й ясним.
"Я бачив чудо і досяг просвітлення — чистого, що упокорює еґо, скороминущого й безсумнівного. В одну мить я пізнав природу створеного: шлях воїна полягає в прояві божественної любові, духу, що пронизує й живить все існуюче. Сльози подяки й щастя котилися моїми щоками. Я побачив увесь Всесвіт як свій будинок; сонце, місяць і зірки стали моїми близькими друзями. Зникла будь-яка прихильність до матеріальних предметів"
М.
Уесіба
Вікіпедія *
0 
0
