Месники «сплячого сторіччя»
Що відбувається, коли влада цинічно вивищує себе над суспільством, ба більше – жорстоко переслідує вільнодумну й вільнолюбну молодь, котра щиро прагне прислужитися своїй країні? Коли після доби певної лібералізації настають сутінки поліцейського режиму? Коли зброя публічної критики, достатня для корекції владної політики за нормальних обставин, виявляється безсилою перед можновладним чудовиськом? Тоді, згідно з проникливим спостереженням Карла Маркса, політично активна частина суспільства розпочинає критику влади зброєю, намагаючись усунути одну брутальну матеріальну силу за допомогою іншої. А оскільки через політичну пасивність більшості суспільства здійснити революцію неможливо, критика зброєю здійснюється у формі терору, чи, як кажуть самі критики, партизанської війни. Читати...
Михайло Нічога, для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/11/5126765/
У цьому році майже одночасно суди в Донецьку позбавили Шухевича та Бандеру звання Героя, а міськради у Львові, Тернополі, Івано-Франківську присвоїли їм звання почесних громадян.
Одні й ті самі люди за одні й ті самі вчинки в одному випадку вважаються героями, в іншому злочинцями. Причому не на рівні персональних уподобань, а на рівні рішень державних інституцій.
Якщо б такі протилежні оцінки одного явища ми почули від Москви та Тбілісі, або ж від Тегерану та Вашингтону, то ясна річ - це ворогуючи сторони, які діаметрально протилежні у своїх оцінках. Але ж Донецьк і Тернопіль знаходяться не у двох ворогуючих державах, а в одній.
Тоді це повинно вважатися ознакою державної шизофренії в складній формі. Читати...
0 
0
