Сила стрілецької підготовки полягає не лише в умінні влучати в «десятку», а в комплексному поєднанні фізичних навичок, психологічної стійкості та інтелекту. Для роти охорони артилерійської бригади стрілецька вправність є критично важливою, адже від неї залежить безпека особового складу та озброєння. На фотографіях – бійці роти охорони проходять черговий вишкіл під орудою досвідчених інструкторів. Читати...
Втома, рішучість і доброта – все поруч. Люди, які роблять неможливе своєю буденною роботою.
Вони звикли бути непомітними, але сьогодні ми хочемо, щоб ви побачили їхні обличчя!
Напишіть нашим воїнам "дякую" в коментарях, вони це прочитають. Читати...
У навчальних центрах Сухопутних військ Збройних Сил України проводяться заняття з формування психологічної стійкості військовослужбовців до артилерійських обстрілів противника, застосування ударних БпЛА та впливу психотравмуючих чинників бойових дій.
Під час подібних занять військовослужбовці тренуються у пересуванні відкритою місцевістю та зайнятті укриттів у визначених районах.
Для виявлення та придушення ворожих БпЛА під час пересування застосовуються мобільні станції РЕБ, які забезпечують захист військовослужбовців.
Для створення умов максимально наближених до реальних бойових дій під час проведення заняття здійснюється імітація артилерійського та авіаційного нальотів із застосуванням димів, звукових ефектів та імітаційних підривів. Читати...
— Чому саме піхота? — розмірковує командир механізованої роти 41-ї окремої механізованої бригади, лейтенант із позивним «Іскра». — Я ще зі школи бачив себе лише піхотним офіцером. Обрав цей фах у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, хоча переді мною, юнаком із Кіровоградщини, були відчинені двері чи не всіх факультетів. Але я знаю, що навіть у XXI столітті новітніх технологій і техніки першими лінію фронту тримають на собі хлопці в окопах.
«Іскра» не з чиїхось слів знає, що таке бій. Ще 18-річним курсантом він разом із такими ж ровесниками захищав від ворога Ірпінь і Бучу, не підпускаючи окупантів до Києва.
Під час боїв за Ірпінь «Іскра» отримав поранення: «Я перебував на позиції й напередодні обстрілу спустився до побратима. І саме в цей момент до нас прилетіла 120-міліметрова міна. Дісталося мені добряче, але могло бути значно гірше. До речі, напередодні я врятував з Ірпеня цілу родину — подружжя пенсіонерів і молоду жінку, певно, їхню доньку. Ледь не за руки, дочекавшись зручної нагоди, вивів їх у безпечне місце через міст, який постійно обстрілювали і над яким висіли ворожі БПЛА. От Бог і віддячив мені за доброту та небайдужість».
Після одужання та дострокового випуску з академії офіцер-доброволець обрав для служби 41-шу окрему механізовану бригаду. Каже, хотів бути ближче до земляків із Кіровоградщини. Почав службу командиром взводу, згодом був призначений командиром роти й далі захищає Україну.
«Іскра» пояснює: у його підрозділі служать чимало чоловіків, які за віком могли б бути батьками молодому лейтенанту. Та всі вони поважають досвід і мужність свого командира, а він відповідає на це добром і людяністю.
— Головний принцип піхотного офіцера — завжди бути поруч із підлеглими, особливо на передовій, у небезпеці, — каже «Іскра». — Щоб ніхто ніколи не дорікнув: мовляв, а де ти був? Ти там був? Я це можу сказати з гордістю. До речі, мій батько, старший сержант, теж нині захищає Україну. У нього такий самий життєвий і людський принцип. Як я можу чинити інакше?
«Пам'ять не скасовують постановами»: військових обурило рішення Верховного Суду, який визнав незаконною передачу ділянки під меморіальне кладовище
Захисники називають це плювком в обличчя полеглих героїв і наругою над їх пам’яттю.
«Памʼять не скасовують постановами. Полеглих не «переносять» — їх шанують. Наші побратими, які повернулися на щиті, не повинні ставати заручниками порожніх суперечок і відвертого блюзнірства»,
- заявив (https://www.facebook.com/photo?fbid=122403713486194843&set=a.122114069972194843) 1-й окремий штурмовий полк Сухопутних військ ЗСУ, який є спадкоємцем легендарного батальйону "Вовки Да Вінчі".
«Складається враження, що не всі посадові особи та представники судової гілки влади пам’ятають, що в Україні триває війна. Кожен українець, який сьогодні має можливість працювати у безпечному кабінеті чи жити у мирному місті, перебуває у неоплатному боргу перед тими, хто захищає це право ціною власного життя. Ми закликаємо до негайного вирішення ситуації, щоб пам’ять про захисників України була вшанована належним чином, а не похована під стосами судових паперів»,
- закликає (https://www.facebook.com/uaairborne/posts/pfbid023ZuWqKHTGRNuXBiQmCDZLRfqradELkkmH6mo1jtbWRsMDQuGWUMHoiNkvRtz9KD3l) командування Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Сотні матерів, дружин та дітей чекають на створення Національного меморіалу. Рішення, що ґрунтуються виключно на юридичному формалізмі – болючий удар по тих, хто вже віддав державі найдорожче.
«Вибух мозку. Панове у мантіях! Далі мало б бути на адресу суддів купа літер французькою, та й зі статевим нахилом, з закликами схаменутися, з погрозами повернутися і таке інше. Йух ви вгадали, розпорядники долі. Я обіцяв, і не лізтиму у політику. Я не обіцяв, що терпітимемо паскудство та наругу над памʼяттю наших загиблих воїнів. Памʼятаємо кожного поіменно. Героїв і кривдників»,
- написав (https://t.me/robert_magyar/1923) командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді.
«Право загиблих на гідне почесне поховання не може бути «помилкою в оформленні». Коли суд скасовує створення Національного меморіалу через процесуальні деталі — це більше, ніж формальність. Це рана»,
- закликала (https://www.facebook.com/dshv82odshbr/posts/pfbid0212h4FMYMfUDHuCDHCxdh6EHDWwamKf4bsNjiEkMQcxGmZG5z11eQgsr9MbWomU3hl) переглянути судове рішення 82 окрема десантно-штурмова Буковинська бригада. Читати...
Можливо — на емоціях.
Можливо — від втоми.
Можливо — тому що в якийсь момент здалося: ще крок — і зламає.
Ми не знаємо твоїх причин. І чесно — вони можуть бути різні. Людські. Живі. Болісні. Але є одна річ, яку важливо визнати чесно: СЗЧ нічого не вирішує. Воно тільки відкладає проблеми і робить їх важчими.
Ти не став гіршим воїном. Ти не став чужим. І ти точно не став людиною, для якої дороги назад немає. Дорога є завжди.
Повернення — це про можливість знову керувати своїм життям, а не ховатися від нього. Про шанс виправити, поки це ще можна зробити правильно. Про шанс спокійно дивитися побратимам в очі.
Серед нас немає святих. Тут усі люди. І тут добре знають, що таке виснаження, темрява в голові, злість, страх і втома. Якщо ти читаєш це — значить, думка повернутися вже з’явилась. Не тягни з цим.
Ми допоможемо пройти цей шлях по-людськи. Без принижень. Без криків. З розумінням. Одна помилка не має ламати все життя. Але її треба виправити.
Повернись. Ставай разом з нами! Читати...
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що відповідає твоєму досвіду та навичкам:
Бойові посади – гранатометники, стрільці, сапери, оператори дронів – FPV, розвідувальних, ударних.
Тилові посади – логістика, технічне забезпечення, зв’язок, медики, ремонт техніки та озброєння.
Ми гарантуємо:
Навчання та підготовка від досвідчених інструкторів.
Забезпечення сучасним спорядженням, озброєнням, технікою та всім необхідним для виконання завдань.
Якщо ви перебуваєте у СЗЧ і хочете повернутися до строю, 5-та штурмова бригада надає таку можливість. Для цього потрібно скористатися процедурою повернення через «Армія+» або зателефонувати на гарячу лінію рекрутингу 5 штурмової +38-(095)-946-93-64. Читати...
Перед нами – наказ «Ростсільмашу». На вигляд - нудний корпоративний текст. По суті – маршрутний лист від заводу до війни.
Перекладаючи з мразіянського: грошей немає, роботи немає, але люди – поки що є. І це потрібно терміново виправити!
Для початку – переведення підприємства на триденний робочий тиждень.
Далі – оптимізація до 35% штатної чисельності.
А наприкінці – вся суть, заради якої весь цей наказ і писався.
Особисті відносини «вивільнених» працівників наказано підготувати і передати до Міністерства оборони могилізації Росії.
Не до центру зайнятості.
Не до архіву.
Чи не «за запитом».
Відразу – у мінубивств.
Для «наступного використання»:
®️ комплектування підрозділів;
®️ виконання робіт на територіях Херсонської та Запорізької областей.
Тобто, якщо перекласти з паперової мови на людську:
росіянина позбавляють роботи та передають на утилізацію. Як раба, згоду якого й не збираються спитати.
У СУХОМУ ЗАЛИШКУ
Спочатку путінізм знищує економіку війною та санкціями.
Фіксується "зниження попиту".
Відразу «вивільняються» люди у потрібній кількості.
Їх передають до армії для «наступного використання».
Звідти – на концерт Кобзона, а залишки (якщо є) – у пакет і назад у рідну гівень.
Ось така невигадлива схема.
Все обережно. За наказом. Під розпис.
Без мобілізації.
Без вибору.
«Ростсільмаш» більше не завод. Це пункт сортування розхідників з особою справою.
І скільки ще таких пунктів щодо Мразії?.
Сніги, морози та складні погодні умови не стають на заваді бойовій роботі. Льотчики, інженерно-авіаційна служба, технічний і наземний персонал працюють у посиленому режимі, забезпечуючи готовність авіаційної техніки та безперервність бойових вильотів.
«Я мрію зустріти світанок у своїй рідній українській Ялті. Для мене це найкраще місто на планеті», — зізнається Ігор на псевдо Октан.
Ігор — кримчанин із тривалим бойовим досвідом. До лав Збройних сил України долучився ще у 2014 році, згодом повернувся до цивільного життя. На початку повномасштабного вторгнення рф знову домігся зарахування до війська.
«Для мене було принципово мобілізуватися. Це був мій сигнал Верховному Головнокомандувачу: я тут і готовий захищати Україну», — згадує Октан.
Службу розпочав розвідником у складі одного з новосформованих стрілецьких батальйонів. Брав участь у звільненні Київщини, воював на Донеччині. Паралельно зі стрілецькими завданнями опанував роботу з БпЛА.
У 2024 році перевівся до батальйону Berlingo. Брав участь у відбитті прориву окупантів поблизу Очеретиного, знищував ворога в районах Макіївки та Невського.
За проявлену мужність нагороджений відзнакою «Золотий Хрест».
Сьогодні Ігор передає свій бойовий досвід новачкам і навчає їх роботі з БпЛА.
«Коли бачу, що мої учні вже за півтора місяця знають дисципліни краще за мене, — я ними пишаюся. У нашому полку є якісна підготовка, професійна психологічна підтримка та обов’язкова декомпресія після бойових завдань», — каже Ігор.
Священник РПЦ у Криму — не пастир, а колаборант, постачальник дронів, Starlink та зброї окупантам, батько ґвалтівника, крадія та ухилянтів
Протоієрей Дмитро Кротков — головний військовий поп Російської православної церкви в окупованому Криму. Розслідування 24 Каналу розкрило його справжнє обличчя.
З 2014 року блокував українських військових у Криму, закликав здавати зброю та переходити на бік агресора. Отримував нагороди від Аксьонова, Міноборони РФ та окупаційної влади на ТОТ Луганської області.
З 2022 року пересувається лінією фронту в касці, бронежилеті, іноді зі зброєю та перевозить «гуманітарку», яка насправді — дрони, тепловізори, антидронові рушниці, термінали Starlink для росіян. Курує будівництво бліндажних капличок і «духовне окормлення» російських військових.
Крім того, Кротков курував священників УПЦ МП в Україні: роздавав завдання фотографувати режимні об’єкти, підприємства ВПК, військові споруди.
А сім'я?
Дружина та сини живуть у злиднях, просять у батька на їжу:
Микита (14) — займається крадіжками;
Лука (16) — учасник групового зґвалтування школярки 2023 (справа зам'ята після «викупу»);
Захарій (20) — ухилянт, відмазаний корупцією;
Серафім (22) — «заброньований» церквою, любить їздити п'яний за кермом.
Сам Кротков купує квартири, земельні ділянки, будинок, змінив Mitsubishi Pajero на Land Cruiser Prado, гуляє в ресторанах, лазнях, на яхтах, їздить до Москви та Краснодару — все за рахунок «благодійних» коштів.
РПЦ в окупованому Криму — це не церква, а частина армії агресора. Під рясами — автомати, дрони та Starlink. Священники — вербувальники, постачальники зброї та учасники війни. Читати...
28 грудня в Мар-а-Лаґо (США) відбулася зустріч Президента України Володимира Зеленського та Президента США Дональда Трампа з метою узгодження позицій щодо можливої мирної угоди та гарантій безпеки.
Уже 29 грудня, одразу після цієї зустрічі, кремль поширив вигадану історію про нібито атаку України на резиденцію путіна у валдаї.
Цей фейк став зручним приводом для продовження масованих ударів по мирних містах України, що лише підтверджує небажання росії завершувати війну.
В інфографіці Центру показано, скільки з того моменту рф запустила по Україні засобів ураження, що є свідченням того, хто насправді не хоче миру.
Україна ж продемострувала, що прагне стійкого та справедливого миру за підтримки міжнародних союзників. Читати...
Навіть влада не змогла їздити на цьому. Що далі робити з сотнями тисяч «Лад» — питання відкрите
Історія з призупиненням програми переходу Самарської області на автомобілі «Автовазу» — це не технічний епізод і не бюрократична затримка. Це діагноз. Причому діагноз, поставлений тими, хто до останнього був готовий закривати очі на якість, надійність і безпеку — поки мова йшла не про них самих.
Можна скільки завгодно розповідати про «патріотичний автопром», але факт залишається фактом: навіть при всіх схемах відкатів, розпилу і взаємних зобов'язань влада відмовилася їздити на цих машинах, коли стало ясно, що вони реально небезпечні. Не «незручні», не «сирі», а саме небезпечні. Якби проблема була в комфорті — проковтнули б. Але коли під загрозою власна шкура, скріпи закінчуються.
І якщо чиновники, які сидять на бюджетних потоках, з водіями і гаражами, натиснули на гальмо, то пересічні росіяни тим більше утримаються від покупки «Лад» цього року. По-перше, тому що страшно. По-друге — тому що немає за що купувати. Путінська війна загнала економіку в таку яму, що навіть це автомобільне непорозуміння для більшості стає недоступною розкішшю. Доходи з'їдені інфляцією, кредит — це кабала, а перспектива — морок. Купувати «Ладу» сьогодні — означає заплатити багато грошей за високий ризик і нульову ліквідність завтра.
На цьому тлі розмови про «конкуренцію» виглядають особливо жалюгідно. Лада остаточно програє битву китайським і корейським машинам — за надійністю, за технологіями, за ціною і за здоровим глуздом. Китайці роблять автомобілі. Корейці роблять автомобілі. Автоваз робить імітацію процесу. Розрив вже не скорочується — він став системним і незворотним.
І ось тут виникає найцікавіше питання: куди підуть нові 400 тисяч машин, які завод все ще збирається випустити? Відповідь лежить на поверхні, але її бояться вимовляти вголос. Ці машини не потрібні ринку. Вони не потрібні чиновникам. Вони не потрібні населенню. Зате вони ідеально вписуються в нагородний фонд.
400 тисяч нових автомобілів — плюс-мінус 400 тисяч запланованих трун. Якщо, звичайно, знайдуть тіла.
У Росії давно відпрацьована логістика: війна перемелює людей, а держава розплачується залізом. Кому «Орден Мужності», кому — мішок з грошима, кому — ключі від машини, на якій він ніколи не поїде сам. «Лада» як компенсація за смерть — це навіть не цинізм, це вже індустріальний стандарт.
У цьому сенсі, можливо, пора чесно задуматися про ребрендинг. Досить прикидатися, що мова йде про автомобілі для життя. Може, варто називати речі своїми іменами. Не АвтоВАЗ, а ГробоВАЗ. Не автопром, а супутнє виробництво під час війни. Не ринок, а утилізація.
Самарська постанова — маленький документ з величезним змістом. Він показує, що міф закінчився. Навіть його бенефіціари більше в нього не вірять. А далі — тільки питання часу, скільки ще заліза знадобиться, щоб прикривати наслідки людського м'яса, яке ця система продовжує бездумно спалювати. Читати...
Служба безпеки України оголошує набір до Інституту СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та запрошує на навчання громадян України віком від 17 до 30 років.
Інститут СБУ здійснює підготовку фахівців за такими спеціальностями:
• D8 «Право» (рівні бакалавра та магістра);
• K9 «Правоохоронна діяльність» (рівень магістра).
Приймальна комісія Інституту: +380(99) 132-86-29. Деталі вступу – тут: instagram.com/institutessu/
Не спостерігай за історією — пиши її власноруч у лавах Служби безпеки України. Читати...
0 
0
