Каріна Білик – одна з тих, хто рятував життя захисників у зоні ООС і під час повномасштабного вторгнення росії. За врятовані життя її відзначив президент України. Каріна працювала бойовою медикинею, і ця робота залишається її улюбленою. Саме вона допомогла пережити загибель чоловіка на війні. А ще Каріна – мама трьох діток, яким зараз віддає весь свій час.
У цьому матеріалі “18000” розповідає про життя переселенки з Бахмута, про бойову медикиню, багатодітну маму, про дружину, яка втратила на війні чоловіка, але насамперед – це історія жінки, українки. З реального часу.
“Ти маєш вивернутися назовні, але зробити так, щоб людина вижила”
Каріна Білик родом із Бахмута. Після школи вона навчалася на медсестру, тому підписуючи контракт зі Збройними силами в 2018-му, вже мала медичну освіту. Тато Каріни військовий, їй подобалася військова форма, тому часто уявляла себе в ній. До того, що довелося побачити на передовій, ніколи не готувалася. Проте завжди знала, що потрібна там, де війна, а не в цивільній лікарні.
– Мені завжди хотілося стати військовою. Я така патріотична. Розуміла, що в цивільних лікарнях достатньо медиків, а у війську їх було мало. Тому вирішили з чоловіком, що вступаємо до ЗСУ, – пояснює жінка. – Коли я приїхала в “учебку”, мене взяли як медикиню, бо мала освіту. Тоді брали тільки так. Але я не розглядала інші зайнятості в армії, бо медсестринство – моя професія. Потім ще три місяці були навчання. Пройшла курс із тактичної медицини і тільки тоді змогла служити.
До війська подружжя Білик хотіло долучитися разом, от тільки Андрію відмовили у підписанні контракту. Каріна ж потрапила в бригаду, що базувалася на Донеччині. Тобто і виїзди, і ротації тривали в зоні бойових дій. Працювала на першій і другій лініях.
– Під час ООС були втрати, але здебільшого через необережність. У секторі теж були загибелі. Але це не ті бойові дії, які тривають зараз, під час повномасштабного вторгнення, – каже старша бойова медикиня. – Служила в піхоті, артилерії. Виїзди були на десять днів, а потім двадцять днів відпочинку. Ми жили в бліндажі з мишами, які нікуди не зникали. Грілися буржуйками. Важке там життя.
Водночас на полі бою всі були один за одного, як одна сім’я. Пані Каріна каже, що особливого ставлення до неї, як до дівчини, не було, навпаки всі були рівними між собою. Вона виїжджала на завдання зі своїми хлопцями, при собі мала рацію. Лише у такий спосіб її могли викликати на допомогу. На фронті бувають не лише бойові травми, а й інсульти, від яких також треба рятувати.
– Чого завжди боялася – це втратити тих, із ким ти вранці п’єш каву, а через годину-дві цієї людини може не стати. Це справді страшно. Розуміти те, що звідси вийдуть не всі. Було постійне відчуття страху за іншого. Мені не страшно за себе, страшно бачити, як хтось помирає. Ти маєш вивернутися назовні, але зробити так, щоб людина вижила. Це мій обов’язок. Не розумію, як медики можуть на фронті чогось боятися. Таким там немає місця, можна тільки нашкодити іншим, – каже Каріна Білик. – Найважчий період був, коли загинула подруга, теж медикиня, з 93-ої бригади. Всі вже зрозуміли, що в нас реальна війна, реально гинуть люди.
“Бахмут – місто троянд і абрикос”
Водночас у Бахмуті війни до 2022 року майже не відчували. Квітуче місто Донбасу було рідним і для Каріни, і для Андрія. Вони тут познайомилися, тут народилися їхні діти.
– Ми зустрілися в 2012 році на хрестинах у моєї куми. Одразу мали впевненість, що одружимося, відчували іскру між собою. Чоловіком і дружиною стали за два роки, – розповідає Каріна Білик.
Подружжя жило в приватному будинку, неподалік – улюблені сквери воїнам інтернаціоналістам і визволителям Донбасу.
– Бахмут – місто троянд і абрикос. Окрім алеї троянд, було багато висаджено квітів. Бахмут квітнув і процвітав. Пам’ятаю його яскравим. Так, прифронтове місто на Донеччині було красивим. Я вже відвідала різні міста, але жодне з них не було наскільки доглянутим, як Бахмут, – пригадує донеччанка. – Я народжувала трьох дітей в одному пологовому, в тій самій палаті. Приємні згадки, як гуляла з дитячим візочком у скверах під мирним небом. Ніхто не думав, що нам доведеться залишати місто.
Фото: bahmut.in.ua/Іван Сидоров
У 2014-му війна налякала, але не вигнала сім’ю з рідного міста. Бахмут був окупований росіянами з квітня до липня.
– У місті був хаос, жах. ДНРівці виносили ювелірні магазини, аптеки. Наш будинок біля військової частини, тому кожна ніч була “веселою”. Біля будинку з танків стріляли. Микиті, середньому сину, був тільки місяць. Ми весь час спускалися в підвал, але досить швидко все припинилося. Місто звільнили і місцеві були цьому раді, – зізнається жінка. – Після знову все процвітало: пошкоджені будинки відновили, в місті не залишилося сліду війни. Хоча вибухи були кілометрів за тридцять.
“Зі слізьми залишила свій дім”
Родина виїжджала з Бахмута в квітні 2022 року. Перші прильоти були по військових частинах. Пані Каріна каже, що всі злякалися, особливо найменша донька – Емілія, їй ще не було року. Однак рішення про виїзд відкладали певний час.
– Усе ж, був приліт – ми заспокоїлися, що живі. Переконували себе, якщо щось жахливе станеться, тоді поїдемо. Пізніше був другий приліт в інший район. Наступний влучив у четвертий будинок від нас. Снаряд не розірвався, він пройшов крізь стіни, але це був знак, що наш район не залишать у спокої, – пригадує донеччанка.
Каріна з дітьми та її батьками виїжджали одним автомобілем. Речі були складені, дочекавшись завершення комендантської години о шостій ранку, вони вирушили на Волинь до родичів.
– Я їхала максимум на місяць. Думала, як у 2014-му або трішки довше, що місяць і все мине. З собою взяла документи і речі здебільшого для дітей: візочок, харчування у дорогу, одяг, білизну. Техніку жодну не брали, була надія, що повернемося і буде все, як раніше, – каже Каріна Білик.
Андрій залишався вдома. Він вирішив убезпечити родину, а сам – піти добровольцем у Збройні сили.
– Я дуже плакала. Не знала, чи ми побачимося, бо він пішов служити. Було двояке відчуття: хотілося повернутися, але розуміла, що це війна. Зі слізьми залишила свій дім, – згадує Каріна Білик. Більше вона в Бахмут не поверталася.
Дорога була нелегкою. Українці, рятуючись від війни, завантажували траси автомобілями. Із ночівлею у Вінниці родина дісталася Волинської області. На той момент західні регіони були переповнені. Проте переселенців прийняли гарно. Каріна каже, що навіть ціни не підвищували, як це робили в деяких інших областях.
Також читайте: Хто живе у притулку “Хвіст”: як зоозахисниця з Маріуполя рятує тварин у Смілі.
Бойовий медик Андрій Білик
Андрій за освітою монтажник атомних електростанцій, але до повномасштабного вторгнення працював монтувальником на залізниці. Він навчався новій професії: завершив курси і технікум, отримав підвищення. Служити пішов бойовим медиком у розвідувальний взвод.
– Коли почалося вторгнення, медиками багато ставали ті, хто проходив курси з тактичної медицини. Андрій завершив місячний курс підготовки на Тернопільщині і все, – розповідає дружина захисника.
Із побратимами Андрій тримав напрямки звільнення Херсонщини, вони дійшли до лівого берега Дніпра. Потім захищав Бахмутський напрямок. Він навіть навідувався додому, допоки пряме влучання не зруйнувало будинок.
– Ми спілкувалися. Він писав, що живий. Писав: “Не плач, не хвилюйся, все добре, я живий”. Запитував, як діти. Коли вони були на Херсонщині, то міг по чотири дні не виходити на зв’язок, далеко був старлінк. Коли була можливість, то відправляв голосові повідомлення, – пригадує пані Каріна.
Після вдало виконаних бойових завдань військовим давали чотири-п’ять днів відпустки. Тоді Андрій приїжджав до сім’ї на Черкащину. Сюди Каріна з дітьми переїхала через кілька місяців життя на Волині. Білики планували своє життя в селі Золотоніського району. Взяли на виплат будинок і робили ремонт. Це був кінець серпня 2022 року.
– Чоловік хотів власний великий будинок. Це була його мрія. Щоб діти мали по власній кімнаті, щоб усі були забезпечені. Андрій закохався в ці краї. Йому подобалися ліси й річки. Тому ми ухвалили рішення викупити будинок і залишитися в Шабельниках, – розповідає Каріна Білик. – Коли ми обирали житло, нам сказали, що тут є школа, дитсадок. Але коли переїхали, з’ясувалося, що до школи потрібно їхати автобусом, з дитсадком взагалі проблема. Окрім магазинів, тут нічого немає, але ми змирилися. Будинок потребував вкладень, але чисте повітря і природа переважили.
Загибель чоловіка і повернення на фронт
Андрій загинув в лютому 2023 року в районі Васюківки на Донеччині. Його останній день мав бути останнім перед відпусткою. Воїна поховали в Шабельниках на Золотоніщині.
– Коли мені зателефонували, старший син Єгор все зрозумів за моєю реакцією. Ті емоції не приховаєш. Дитина знала, що тато воює, що поряд з ним щодня хтось гине. З середнім Микитою говорили обережно, але він бачив мої сльози, хоч і ховалася, все розумів, – пояснює пані Каріна. – Тато був у відкритій труні, діти його бачили. Якби приховали це, був би більший стрес. Молодша цього не зрозуміла, хоча отримала психічну травму.
Наступні сорок днів для Каріни були надважкими настільки, що вона вирішила повернутися на війну.
– Якби не діти, напевно, не вижила б просто. Гралася з ними, вони давали моральні сили. Розуміла, що окрім мене, вони тепер нікому не потрібні. Тоді пішов сезон городу. Хоча раніше жили в приватному будинку, плантацій не саджали. Тепер садила картоплю, – каже пані Каріна. – Як минуло сорок днів після похорону, я подумки поверталася в роботу. Думала, що на фронті від мене був би певний сенс, що я зможу щось зробити.
Скоротивши декретну відпустку, медикиня повернулася на передову в квітні 2023 року. Служила в артилерійській бригаді на рідній землі, в Бахмутському районі, – це Сіверський напрямок.
– Багато жінок пішли на фронт після загибелі чоловіків і хлопців, це допомогло й мені пережити втрату Андрія. Я винила себе, що відпустила, не втримала його, не була поряд… Зрештою, головне – це терпіння, власна сила і віра в те, що ти робиш, – певна Каріна Білик. – Відколи я була на війні, в чоловіків змінилися очі. Раніше вони були життєрадісні, а тепер погляд був сумний. Багато тих, із ким я служила, вже не було в живих.
Бойова медикиня, як і раніше, разом із підрозділом виїжджала на поле бою. Тепер у поранених переважали уламкові поранення. Каріна несла службу до осені, допоки не почула прохання сина про звільнення:
– Єгор дізнався, що я можу звільнитися, що мене там не триматимуть. Син змусив піти з війська, він мені говорив: “Я тата втратив, не хочу втратити й тебе. Не хочу переживати це знову”. Попросив бути вдома з сім’єю. Казав, що все, що ми могли віддати – віддали, а тато – найцінніше.
“Ми заслуговуємо нормального життя в своїй країні під рідним жовто-блакитним”
Щоб відігнати депресію, Каріна з молодшими дітьми їде в Житомир. Тут базується бригада Андрія, залишаються його побратими. Жінка називає їх “гарними хлопцями” і продовжує підтримувати з ними зв’язок.
– Ми переїхали в листопаді минулого року. Мені потрібно було щось змінити. Вже почувалася не так погано, як раніше, обходилася без допомоги психолога, але обстановка тиснула, – пригадує Каріна Білик.
Крім того, в місті є низка шкіл і дитсадків, більш доступна медицина. Наразі жінка намагається з лікарями покращити стан наймолодшої Емілії. Дівчинка майже перестала говорити.
– Раніше ми зверталися до лікарів, але вони не ставили діагнозів. У Житомирі з’ясували, що в дитини посттравматичний синдром. На це вплинули вибухи в Бахмуті і загибель батька, – пояснює жінка. – Вона досі, коли бачить військового світленького з бородою, думає, що то тато. Біжить до нього і кличе. Їй не вистачає Андрія. Перед тим, як засинати, вона обіймає фотографію тата, лише потім лягає спати.
У Шабельниках нині живуть батьки і старший син Каріни. Єгора, як і батька, підкорила природа Черкащини, тому він залишився вдома. Мріє потрапити в тутешній футбольний клуб. Пані Каріна планує повернутися додому тоді, коли буде помітний прогрес у лікуванні Емілії.
– Наразі займаюся донькою. Життя для себе я не особливо бачу, живу для дітей. Починається період важких дат для мене, тому буду виходити на прогулянки. Намагаюся брати себе в руки, замість того, щоб плакати, дивлюся на світ навколо, набираюся сил і йду далі, – каже донеччанка.
Свідомі українці вірять, що далі в нас – тільки перемога. Та, здається, запитання про переможний день застало пані Каріну зненацька:
– День перемоги… Я, напевно, поїхала б на могилу до чоловіка і сказала, що ми нарешті це зробили, що не дарма віддали стільки життів, що всі ми заслуговуємо нормального життя в своїй країні під рідним жовто-блакитним. Провела б цей день із сім’єю – це найголовніше.
Бойову медикиню Каріну Білик нагороджено медаллю “За врятоване життя”. Військовослужбовиця про це не здогадувалася, до останнього думала, що їде за нагородою для чоловіка. Його відзначали не раз:
– Це була справжня несподіванка. Я досі не знаю, за що вона: загалом за службу чи конкретний випадок. Про медаль ніколи не думала, просто не за ними йшла. Медалі й ордени не повернуть людину до життя, тільки твої дії. Читати...
Мобілізувалися польські жінки і оприлюднили звернення до фермерів. Звернення Конгресу жінок до фермерів22 лютого 2024 року. Жінки, зібрані в Конгрес жінок, висловлюють найбільше обурення та незгоду з формою сільськогосподарських протестів у Польщі. Ми засуджуємо скандальні гасла та символи, спрямовані проти польського суверенітету, польської демократії, іміджу Польщі на міжнародній арені, України та Європейського Союзу. Закликаємо до солідарності та відповідальності!Ми розуміємо важке становище аграріїв, пов’язане з втратами, які вони зазнають через допуск українського продовольства на ринки, але фінансові втрати – це ніщо порівняно з тими втратами, яких зазнала воююча та знекровлена Україна. Люди гинуть, жінки та діти страждають, країна в колапсі, але вона захищає свій суверенітет, одночасно захищаючи суверенітет Європи. Економічні міркування, пов’язані зі втратами, не повинні затьмарювати моральні міркування, пов’язані із захистом основних цінностей, якими є людське життя, свобода та безпека. І це те, за що Україна бореться.
Також нагадаємо, що проблеми аграріїв зросли переважно через бездіяльність та недбалість попередньої влади. А нинішні протести та претензії атакують чинну владу, яка намагається відновити демократичний лад та елементарні стандарти правової держави. Не знищимо ці зусилля!
Тому ми вимагаємо від страйкуючих аграріїв відповідального діалогу з владою, а від влади – серйозного ставлення до заяв аграріїв, які не поглиблюють трагічну ситуацію, в якій зараз перебуває Україна.
Ми розуміємо опір значної частини фермерів, пов’язаний з необхідністю впровадження Європейської зеленої угоди, але не розуміємо нападок на весь Європейський Союз. Також нагадаємо, що завдяки членству Польщі в ЄС на сільське господарство було виділено майже 80 млрд євро, а в рамках політики згуртованості – ще майже 160 млрд євро. Нагадаємо, що вже у 2023 році рівень прямих виплат наблизився до 260 євро/га і був вищим, ніж у середньому по ЄС, а дохід від сільського господарства приблизно на 40% підтримується трансфертами в рамках Спільної аграрної політики. Протестуючі фермери, здається, не пам’ятають, скільки польське село винне Європейському Союзу.
Тому ми, жінки, закликаємо: не захоплюйтеся емоціями, не піддавайтеся на маніпуляції, відмовтеся від варварської ідеї закрити кордон з Україною; вона потребує нашої всебічної підтримки!; Польща є цивілізованою країною і має поважати міжнародні угоди на благо всіх. Ми закликаємо до спокою, здорового глузду та відповідальності, пам’ятаючи, що невдовзі відзначатимемо другу трагічну річницю війни, у якій на карту поставлені всі ми, європейці, наша свобода, життя та безпека.
https://edialog.media/2024/02/23/apel-kongresu-kobiet-do-rolnikow/ Читати...
«Союз Українок» – організація, яка покликана об’єднати жінок в прагненні бути невід’ємною і надзвичайно важливою частинкою життя країни. Організація, яка активізує жінок до суспільної праці, до участі в світовому жіночому русі, опікується талановитими дітьми та молоддю, багатодітними сім’ями, виховує та пропагує новий тип української жінки – сильної, освіченої, активної українки. У суботу, 14 грудня ц.р., в музеї Тараса Шевченка у Каневі відбулося урочисте відзначення сторіччя від створення організації. Читати...
Дорогі Жінки !!!
Вітаемо Вас з 8 Березня ! Та запрошуемо на концерт
"Мелодія сердець"
7.03.18 на 15:00.
вул.Леніна 134, р-н Бані (біля нічного магазину).
Вхід вільний, з собою посмішку))
інформація по телефонам 0674527380.0958093492 Читати...
Дорогі Жінки !!!
Вітаемо Вас з 8 Березня ! Та запрошуемо на концерт
"Мелодія сердець"
7.03.18 на 15:00.
вул.Леніна 134, р-н Бані (біля нічного магазину).
Вхід вільний, з собою посмішку))
інформація по телефонам 0674527380.0958093492 Читати...
Дорогі Жінки !!!
Вітаемо Вас з 8 Березня ! Та запрошуемо на концерт
"Мелодія сердець"
7.03.18 на 15:00.
вул.Леніна 134, р-н Бані (біля нічного магазину).
Вхід вільний, з собою посмішку))
інформація по телефонам 0674527380.0958093492 Читати...
Дорогі Жінки !!!
Вітаемо Вас з 8 Березня ! Та запрошуемо на концерт
"Мелодія сердець"
7.03.18 на 15:00.
вул.Леніна 134, р-н Бані (біля нічного магазину).
Вхід вільний, з собою посмішку))
інформація по телефонам 0674527380.0958093492 Читати...
Дорогі Жінки !!!
Вітаемо Вас з 8 Березня ! запрошуемо вас на концерт
"Мелодія сердець"
7.03.18 на 15:00.
вул.Леніна 134, р-н Бані (біля нічного магазину).
Вхід вільний, з собою посмішку)) Читати...
Вже більше року триває так звана АТО на Сході нашої багатостраждальної Держави. Війна застала нашу армію на межі виживання, та якби не справжні патріоти, волонтери, прості українці, які неначе ті мурахи, почали допомагати армійцям хто чим може, від щирого серця, з вірою в перемогу та щасливе майбутнє наших дітей у по-справжньому вільній, Європейській Державі.
Багато представників з Канева та району було призвано в рамках мобілізації, але були і ті, які пішли на службу Україні добровольцями. Серед них в Каневі є перша жінка – доброволець патрульної служби спеціального призначення полку «Дніпро – 1» - Ірина Рябошлик (Степанець), яка не побоялась облишити мирне життя, сина студента, 20 років державної служби, керівну посаду на військову службу. ЇЇ чоловік пішов добровольцем на війну ще із Майдану, і до цього часу пройшов вже всю лінію фронту, і як ніхто знає, що насправді потрібно біцям на передовій, тому вона ще з минулої осені, активно долучилась до волонтерської діяльності , проїздивши зі мною на саму червону лінію зіткнень. За цей час було відвезено тонни волонтерського ванажу: продуктів харчування, засобів гігієни, виробів медичного призначення, та давно популярної серед фронтовиків канівської тушонки з гречкою. Осінь, зима,весна – в будь-яку пору року при першій нагоді, вихідними ми на передовій, біля наших бійців, які вже встигли полюбити її кулінарні здібності та з нетерпінням чекають на варенички та інші домашні смаколики, приготовані від щирого серця.
Але зараз настав час більш рішучих дій, ось і доводиться брати зброю в тендітні жіночі руки.
Безкінечні фото красунь з України, які рвуться "выйти замуж за иностранца", перетворюють користування Інтернетом у такий же безкінечний і мимовільний перегляд жіночої білизни – ніби "иностранцам" і справді найголовніше зацінити її, білизни, якість. Читати...
В Умані міліція затримала прихильників ВО "Свобода", які рушили від пам'ятника Гонті та Залізняку, скандуючи: "Умань без хасидів". Мітингувальників силою завантажили в два автозаки, деяких били, передає Інтерфакс-Україна.
При цьому місцеві жителі - їх близько ста чоловік, в основному, люди похилого віку - захищали мітингуючих. Читати...
Більше половини населення 26-тисячного Канева – представниці прекрасної статі. За чисельністю переважають вони і в органах влади. Нещодавно було проведено гендерний аналіз кадрового складу виконавчого комітету Канівської міської ради. З'ясувалося, що у виконавчому комітеті працюють 50 жінок і 31 чоловік. Читати...
Жінки! Ми любим Вас. Жінки, Ви дому берегині, Окраса нашого життя, Ви лад даєте всій родині, Всі Ваші помисли – в дитині, Ви – запорука майбуття. Ми любим Вас, чарівних, Лагідних, грайливих, Як сяйво півночі, мінливих І все заради нас, зрадливих, Для нас – невдячних Та зарозумілих. А матері! Дажбоже милий! Де тільки в Вас беруться сили Терпіти нас і до могили Нам віддавать своє життя І не чекать від нас, натомість, Ні вдячности ні каяття За нашу черствість, несвідомість. Жінки ми любим Вас. Євген Дук-Антоній м.Канів Читати...
АЛЛА Алла - богиня неба и дождя у древних арабов Вот и выросла Алла. Где хотела, бывала, Что хотела, видала, Только этого мало. Раскрасавицей стала, Как модель из журнала, Целиком исхудала, А ей всё ещё мало. И мудра, и сильна, Как медведь, как коала. Вечно планов полна - Ей всегда всего мало. АНЯ Анна - милостивая, благодатная (иврит) Могут Анки грабить банки, Могут ездить на тачанке. Могут построить дом. Могут устроить погром. Могут грызть гранит. Могут сделать вид. Могут всех подряд. Могут! Но не хотят. ВИКА Виктория - победа (латинское) Здесь проходила Виктория! Это ее территория! Если она впереди, Лучше вперед не ходи. Если ты с нею столкнулся впритык, Это любовь! Или сразу гаплык. ДАРЬЯ Что за польза в этой Даше, Сразу даже не поймешь. Из неё не сваришь каши, Даже кепку не сошьешь. А попробуй-ка без Даши. Если сразу не помрешь, Будет жизнь такая лажа! В лаже смысла не найдешь. ЕВГЕНИЯ Евгения - благородная (древнегреческое) Если повстречал Евгению - Сразу запасись терпением, Сразу притворись растением, Слушай и смотри: Как жилось соседу Коле, Как кататься на гондоле, Чем кормить собаку колли, Как живут слоны на воле, Кем был Элвис в рок-н-ролле, Сколько негров в баскетболе, Сколько - пиво на Подоле, Сколько в "Кит-и-кете" соли И о тяжкой женской доле, И о песнях в "Муми Тролле"... Всё запомнил? Повтори! ЖАННА Жанна - Богом данная (древнееврейское) Я знаю, что где-то есть барышня Жанна. Такая прекрасная, что даже странно. На ощупь она, как большая перина, На вкус - ананас, иногда осетрина. А запах! А запах, как розовой клумбы, А взгляд, как героя Патриса Лумумбы. А всё остальное - что вам и не снилось. И как это всё так в неё поместилось? ЗИНАИДА Зинаида - дочь Зевса (древнегреческое) Кухонные Зины - Богини свинины! Идут на базары, Идут в магазины. Среди отраслей Гастрономно-колбасных Им нет незнакомых, Им нет неподвластных! ИРИНА Ирина - мир, покой (греч.) Наливайте мне кефиру, Подавайте мне рояль. Я спою про деву Иру, И как ей меня не жаль. Покорю хребет Памира, Наверху уйду в запой. Я узнал, что имя Ира В переводе - мир, покой. Я - крутой сторонник мира! Я же парень без изъян! Что ж ты хочешь, дева Ира? Эх... Подайте мне баян. КАТЕРИНА Екатерина - чистая, непорочная (древнегреч.) На фига мне яблони и груши, На фига туманы над рекой, На фига мне все моря и суши И весь мир, скажите мне, на кой? Никаких созвездий мне не нужно, Ни комет. Я человек простой. Я бы рад летать с одной Катюшей По Вселенной тихой и пустой. ЛАРИСА Лариса - чайка (латинское) Над наземной прозой жизни Гордо носится Лариса. Ей, Ларисе, не до прозы - Подавайте ей поэтов! Подавайте ей Гомера, Подавайте Мандельштама. А кругом одни Зибровы А вокруг один Поплавский. Вот и носится Лариса Гордо. Где-то очень сверху. ЛЕНА Елена - светлая (древнегреч.) Что за ноги у Елен! Не допрыгнешь до колен. То, что выше, просто - ах! Затерялось в облаках. Чтобы к их груди прижаться, Надо сильно постараться: Тем, что есть, махнуть, как птица, Круто прыгнуть, И влюбиться. ЛЕСЯ Моторная Леся То тама, то здеся. Энергии в ней Хоть по уши залейся. Она - допомога Девчонкам-мальчишкам. Везде её много. Так много, аж слишком. ЛИДА Лидия - от названия города Лидия в Малой Азии Конечно, это Лида Идёт сама собою. В руке вино "Таврида", В глазах готовность к бою. Её любовь - коррида, особенно весною. Внутри неё либидо. Бегите. Я прикрою. ЛИЗА Елизавета - обет Богу (древнееврейское) Мне бы визу в сердце Лизы, Я бы весь туда упал. Это ближе Симеиза, Это дальше, чем Непал. Не купить туда билета, Если сразу не прошел, Безнадёжней дела нету - Там на входе фейс-контрол. ЛЮБА Чтоб доставить радость Любе, Я готов зажечь Луну, Революцию на Кубе Или звездную войну. Я могу почистить зубы, Приодеться по уму. Мало этого для Любы, А что надо - не пойму. ЛЮДА Людмила - милая людям (славянское) В мире есть такое чудо Под названьем Чудо-Люда. Тот, кто Люду не видал, Много в жизни потерял. МАРИНА Марина - морская (латынь) Какие глаза у Марины! Не то, что у баб из резины. Они не умеют нырять, На них глубоко наплевать. МАША Мария - госпожа (древнееврейское) Если хочешь влюбиться Так, чтоб сразу - в эйфорию, Надо выискать девицу И не просто, а Марию! НАДЯ Хороша собой Надежда - Затмевает свет небес. Хороша, когда в одежде И прекрасна, если - без. Если встретили Надежду, То взлетаете туда (наверх)! И Землей и небом между Вы застряли навсегда! НАСТЯ Анастасия - воскресшая (древнегреческое) Влейте мне анестезию, Отведите ко врачу. Я люблю Анастасию, Успокоиться хочу. Щас пойду платить налоги, Нет на мне два дня лица. Мне отказывают ноги И сердечная мышца. Эк во мне бушуют страсти Из-за этой самой Насти! НАТАША Наташа - природная (латынь) Характер и поступь от кошки, Прыгучесть-живучесть от блошки, Колючесть и мягкость от розы, От пингвина - пофиг морозы. От Маугли тоже немало, Название - от журнала, От лампочки, в общем, поступки, От Клавдии Шиффер - губки. Фигура и нос от Версаче. Глаза от Шанель, не иначе. От Зайцева то, что не лапай. Остальное - от мамы с папой. НИНА Нина - царица (ассирийское), нежная (грузинское) Мне по плечо любой детина, Когда со мною рядом Нина. Могу смотреть индийский кина, Когда со мною рядом Нина. Что мне война и Палестина, Когда я жив, а рядом Нина. О дайте, дайте аспирину! Я полчаса не видел Нину!!! ОКСАНА Оксана - странница (древнегреч.) Дети так не любят Хрюшу, Как мужчины любят Ксюшу. Больше, чем попасть в нирвану, Мужики хотят Оксану. А Оксана - странница. Мало кто ей нравится. В общем, странная она. И любовь у ней одна. ОЛЯ Ольга - Волга, влага, вода (славянск.) Либидо терзает Олю - Сердце простится на волю. Успевает ей присниться За ночь три-четыре принца, Д`Артаньян без сапогов И Никита Михалков. Столько дрыхнуть не годится! Раскрывай свои ресницы, Протирай свои глазницы - Рядом есть живые принцы. САША Александра - защитница людей (древнегреческое) Раз, два, три, четыре, пять, Саша всех идет спасать. Щас для всех найдёт проблемы И подскажет, как решать. У того - большие уши - Надо бегать по утрам. А ему - поменьше б кушать, Был бы как актер Ван Дамм. У тебя - тяжёлый случай. Ты - вообще неясно кто. Он - небритый и колючий. А она - ни сё, ни то! Это вам не игры в прятки. Кто сказал, что все в порядке? В жизни множество проблем, Честно слово, хватит всем! Раз, два, три. четыре, пять, Будем вместе их искать. И защитнице - спасибо - Будет всем, чего решать. СВЕТА Светлана - светлая (славяно-греческое) Если ты увидел Свету, То в душе наступит лето. Если встретил 10 Свет, То совсем душой согрет. Если 20, лучше смыться - Можно сильно облучиться. Если Свет не меньше тыщи, Всё. Хана. Ты - пепелище. ТАНЯ Татьяна - устроительница (древнегреч.) Итак, она звалась Татьяна, Любила всех и Харатьяна. Любила РЕмбо и РембО. Любить ей было не слабо. Когда молчал, Павла Зиброва, Бутусова, но молодого. И Джеки Чан пылал в груди, И заяц из "Ну погоди!" Влюбилась Таня как-то раз, И Джеки Чан в груди погас. Её любви нашлась причина - Живой. И теплый. И мужчина. ЮЛЯ Юлия - кучерявая (древнегреч.) Любовь настигает Юлю - Юля берет кастрюлю, Туда набирает воды И делает литр еды. Пищей прокладывать путь К сердцу мужчины тяжко. Прямолинейной будь - Открой свои кучеряшки. Читати...
Більша частина усіх працівників, зайнятих в
економіці Черкаської області – це жінки. Суто „жіночими” видами
діяльності є сфери пошти та зв’язку, культури та спорту, відпочинку та
розваг, а також освіти, державного управління, фінансової діяльності,
охорони здоров’я та соціальної допомоги. За рівну працю чоловіки й
жінки отримують однакову винагороду, проте жінки здебільшого працюють у
тих видах діяльності та займають ті посади, які менше оплачуються,
повідомляють у Головному управлінні статистики Черкаської області.
Джерело: За матеріалами агентства "Контекст-Черкаси"
Досить вдало виступили на жіночому чемпіонаті України з боксу представниці нашої Черкаської області. Вікторія Бердникова (тренер Борис Іскра) посіла друге місце, Лілія Кожемякіна (тренер Сергій Бовт) здобула «бронзу». У призових шістках опинилися вихованки Володимира Катренка Леся Рудяка, Олена Жуковська та Євгенія Нечай. До речі, цього року на Кубку України Рудяка, Нечай і Кожемякіна були бронзовими призерами. Переважна більшість збірної області — студентки ЧНУ. Читати...
0 
0
